На Чорному морі, на білому камені стоїть кам’яна темниця, а в ній перебуває в неволі сімсот козаків. Світу Божого, сонця праведного вони не бачать, втратили лік дням. Аж ось прибуває до них дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка та й питає, чи знають вони, який день нині в їхній землі. Бідні невільники не знають, а Маруся їм і каже, що тепер Великодня субота. Козаки, це почувши, стали дівку картати-проклинати, що вона їм нагадала про свято, жалю завдала. Тоді Маруся попросила їх не лаяти її, бо як настане Великодень і пан турецький поїде в мечеть, вона випустить козаків із темниці, хай тікають у міста християнські. Тільки щоб не минали города Богуслава, дали знати її матері й батькові про неї, сказали, щоб ті маєтків не продавали й не збирали грошей для її викупу. Адже вона потурчилася, побусурманилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного. І хай визволить їх Господь з тяжкої неволі, хай потраплять вони на тихі води, на ясні зорі, у світ хрещений. Слава військам запорозьким і всьому товариству!
У своєму творі автор змальовує життя дітей передмістя, їх розваги, стосунки між собою і з дорослими. Головним героєм оповідання є хлопчик Федько. Він сміливий, дотепний, має тверду і чесну вдачу. Він "ніколи не бреше", зробив це лише один раз, взявши на себе провину Толіка. Федько виявив благородство в його. В оповіданні ми весь час бачимо немов протиставлення характерів і вчинків цих двох хлопчиків. Федько є заводієм всіх хлопчачих розваг і активним їх учасником. Хлопці розважаються тим, що ліплять хатки з піску, запускають змія, "деруть горобців", бігають по крижинах під час льодоходу.
Зараз хлопчаки теж можуть гратися в піску, будувати хатки, а ще старовинні замки, про які навіть не чули колишні хлопчаки. Сучасні діти теж запускають зміїв. Але роблять їх з інших матеріалів або купують. І тоді, і тепер хлопці можуть посваритися, побитися. У сучасних дітей з'явилося багато інших в зайняти свій вільний час, про які навіть уявити неможливо було Федьку з товаришами. Це різні спортивні ігри, комп'ютери, книжки, кіно, телебачення — всього і не перелічити.
Зараз інше життя, інший стан суспільства, інші цілі дітей і дорослих. Тому і планується, і проходить життя по-іншому: спочатку дитячий садок, потім школа і купа різних гуртків. Нема часу так безтурботно бігати по вулицях. Сучасним хлопцям це вдається тільки
Пояснення: Федько побачив Толю, який плакав і чекав на те, що Федько скаже правду. Федько багато разів таким допомагав Толі, але не сьогодні. Федько був дуже злим на Толю, через біль, що супроводжував Федька кожного дня. І в цьому винний був тільки Толя. Федько підняв голову, дивлячись на батьків. І сказав:
- Не тягнув.
Мати с подивом дивилася на свого сина. Вона вперше почула, що ії син невинний.
Батько Толі подивився на нього з палаючими очима, а потім потяг додому. Федько ж із матір'ю прийшовши додому розповів усе, що сталося. Мати йому повірила, бо Федько ніколи не брехав.
На Чорному морі, на білому камені стоїть кам’яна темниця, а в ній перебуває в неволі сімсот козаків. Світу Божого, сонця праведного вони не бачать, втратили лік дням. Аж ось прибуває до них дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка та й питає, чи знають вони, який день нині в їхній землі. Бідні невільники не знають, а Маруся їм і каже, що тепер Великодня субота. Козаки, це почувши, стали дівку картати-проклинати, що вона їм нагадала про свято, жалю завдала. Тоді Маруся попросила їх не лаяти її, бо як настане Великодень і пан турецький поїде в мечеть, вона випустить козаків із темниці, хай тікають у міста християнські. Тільки щоб не минали города Богуслава, дали знати її матері й батькові про неї, сказали, щоб ті маєтків не продавали й не збирали грошей для її викупу. Адже вона потурчилася, побусурманилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного. І хай визволить їх Господь з тяжкої неволі, хай потраплять вони на тихі води, на ясні зорі, у світ хрещений. Слава військам запорозьким і всьому товариству!
Відповідь:
У своєму творі автор змальовує життя дітей передмістя, їх розваги, стосунки між собою і з дорослими. Головним героєм оповідання є хлопчик Федько. Він сміливий, дотепний, має тверду і чесну вдачу. Він "ніколи не бреше", зробив це лише один раз, взявши на себе провину Толіка. Федько виявив благородство в його. В оповіданні ми весь час бачимо немов протиставлення характерів і вчинків цих двох хлопчиків. Федько є заводієм всіх хлопчачих розваг і активним їх учасником. Хлопці розважаються тим, що ліплять хатки з піску, запускають змія, "деруть горобців", бігають по крижинах під час льодоходу.
Зараз хлопчаки теж можуть гратися в піску, будувати хатки, а ще старовинні замки, про які навіть не чули колишні хлопчаки. Сучасні діти теж запускають зміїв. Але роблять їх з інших матеріалів або купують. І тоді, і тепер хлопці можуть посваритися, побитися. У сучасних дітей з'явилося багато інших в зайняти свій вільний час, про які навіть уявити неможливо було Федьку з товаришами. Це різні спортивні ігри, комп'ютери, книжки, кіно, телебачення — всього і не перелічити.
Зараз інше життя, інший стан суспільства, інші цілі дітей і дорослих. Тому і планується, і проходить життя по-іншому: спочатку дитячий садок, потім школа і купа різних гуртків. Нема часу так безтурботно бігати по вулицях. Сучасним хлопцям це вдається тільки
Пояснення: Федько побачив Толю, який плакав і чекав на те, що Федько скаже правду. Федько багато разів таким допомагав Толі, але не сьогодні. Федько був дуже злим на Толю, через біль, що супроводжував Федька кожного дня. І в цьому винний був тільки Толя. Федько підняв голову, дивлячись на батьків. І сказав:
- Не тягнув.
Мати с подивом дивилася на свого сина. Вона вперше почула, що ії син невинний.
Батько Толі подивився на нього з палаючими очима, а потім потяг додому. Федько ж із матір'ю прийшовши додому розповів усе, що сталося. Мати йому повірила, бо Федько ніколи не брехав.