Мiнi твiр на тему "У чому полягають справжнi людськi цiнностi?"

ответ:ЕкспозиціяРедагувати

Іван Сила приїжджає до столиці, щоб знайти роботу та своє призначення в житті.

Зав'язкаРедагувати

На вокзалі він стає свідком погоні трьох дядьків за Міхою Голим і заступився за нього. Силач влаштувався вантажником на вокзалі. Іван Сила перемагає Велета на атракціоні.

Розвиток діїРедагувати

Іван Сила тренується в доктора Брякуса. Встановлює перший рекорд — рекорд Республіки, перемігши фаворита поліції Магдебуру. Доктор Брякус складає плани подальшої співпраці з Іваном Силою. Тренер несподівано гине в автомобільній катастрофі…

КульмінаціяРедагувати

Іван Сила виборює титул найсильнішої людини світу

Розв'язкаРедагувати

Після розпаду цирку «Бухенбах» через бажання директора і деяких акторів, Іван змушений побудувати власне життя по-новому.

Объяснение:Автор – Олександр Гаврош

Рік видання – 2007

Жанр – Повість

Тема – розповідь про Івана Фірцака – людину неймовірної сили.

Ідея – Показати на прикладі життя Івана Сили: як ставити мету та як її досягати

Головні герої – Іван Сила, Міха Голий, агент Фікса, карлик Піні, мадам Бухенбах, Фандіго, міс Крокі, Пацака Макурі, Мілка, Піцікато, Пандорський, доктор Брякус

Експозиція – приїзд Івана до столиці з метою знайти роботу та самореалізуватися

Зав’язка – тренування героя в доктора Брякуса, встановлення першого рекорду, родота в цирку мадам Бухенбах

Кульмінація – виборювання Іваном титулу найсильнішої людини світу

Розв’язка – вимушений розпад цирку Бухенбах

Мирослава — дочка заможного боярина Тугара Вовка. Багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. Її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і Мирослава достойна його дочка. «…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу» Побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї: «От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!» 1 Тугар Вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. Мирослава не згодна з батьком, для неї Батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька: «Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру». Потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. Коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «Не хочу його ласки!» Мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. Вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. І хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй Батьківщині. Батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча Мирослава залишається з Максимом. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». Мирослава полюбила простого селянського хлопця. У цьому образі Іван Франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.