"Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера". Читать, переказувать епізоди. Написати в зошиті рекомендації для майбутніх шестикласників, чому вони повинні прочитати повість (створити своєрідну рекламу)
Дорогий Адам, я не дуже добре тебе знаю, та вже з першого нашого знайомства я зрозумів, що ти дуже хороша людина. На перший вигляд-ти сама звичайна людина. Та коли я познайомився з тобою, я зрозумів що я помилявся. Мене дуже розчарувало те, що в тебе ця жахлива хвороба'білокрів'я'. Якби я міг, я б зробив так, щоб ніхто не зазнавав такого, як ти. Мої побажання для тебе- залишатись таким ж привітним та веселим, який ти є тепер. Неважливо де ти будеш- на землі чи на небі, але для мене ти завжди будеш найкращим другом та порадником.
"Мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі дерев'яні ночви, і цинковий тазик." "Срібний чоловічок народився, мабуть, із крапель. Коли я запитав, як його звати, почувся звук «бумс!», і я зрозумів, що це — Бумс. Я не буду його чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити." "Матері лякають Сопухою дітей, які не хочуть спати. Я теж спочатку боявся, а потім перестав." "Ні наступного дня, ні пізніше Адам не прийшов до греблі. Річка швидко розмила загату. Мені стало дуже сумно. Захотілося, щоб по ряд був друг." "Раптом чую, як хтось мене запитує, з ким я говорю. Це мама. Вона переживає, що мені ні з ким і погратися — немає тут дітей. Але я, хоч і сам, побував уже і в печері, побігав у степу, ловив павука, словом, набігався, набалакався вволю." "І досі не знаю, чи була така дівчина, чи я її просто вигадав."
"Срібний чоловічок народився, мабуть, із крапель. Коли я запитав, як його звати, почувся звук «бумс!», і я зрозумів, що це — Бумс. Я не буду його чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити."
"Матері лякають Сопухою дітей, які не хочуть спати. Я теж спочатку боявся, а потім перестав."
"Ні наступного дня, ні пізніше Адам не прийшов до греблі. Річка швидко розмила загату. Мені стало дуже сумно. Захотілося, щоб по ряд був друг."
"Раптом чую, як хтось мене запитує, з ким я говорю. Це мама. Вона переживає, що мені ні з ким і погратися — немає тут дітей. Але я, хоч і сам, побував уже і в печері, побігав у степу, ловив павука, словом, набігався, набалакався вволю."
"І досі не знаю, чи була така дівчина, чи я її просто вигадав."