1. Тема повісті – зображення вчинків, поведінки та життя п’ятикласника Толика, його багатого внутрішнього світу, бажання самоствердитися, обираючи при цьому не надто ефективні методи реалізації задуманого. 2. Ідея повісті – утвердження думки автора про те, що кожна дитина – оригінальний незбагненний світ зі своїми думками, переживаннями, світосприйняттям; засудження негативних вчинків, які принижують гідність людини. 3. Авторський відступ (позасюжетні елементи) у творі (виділений трьома зірочками- письменник веде мову від імені дітей свого покоління). 4. Художні деталі, підтекст, їх роль у розкритті характерів героїв (наприклад): - «Я швиденько гашу цікавий вогник у очах (мені страх хочеться довідатись, як швидко бігла Параска Михайлівна!) і, набравши якомого строгішого вигляду, кажу: «Це – недобре!..» (Батько внутрішньо підтримує витівки сина, бо згадує себе у такому ж віці, але змушений грати роль вимогливого батька). - «Йди і постарайся хоч трохи бути схожим на тата, коли він був отаким, як ти! У бабусі, моєї старенької мами, при оцій фразі починають підозріло посіпуватися губи, а я опускаю очі: мені здається, що зараз у мене точнісінько такі вуха, як у сина, – ліхтарі ліхтарями». (Батькові соромно за вчинки та за ідеалізацію його особи). -«Пліт був високий, та мені хотілося, щоб він виріс до неба. Щоб я ліз по ньому і ліз, ф йому не було кінця-краю...» (Внутрішній неспокій Толика)
2. Ідея повісті – утвердження думки автора про те, що кожна дитина – оригінальний незбагненний світ зі своїми думками, переживаннями, світосприйняттям; засудження негативних вчинків, які принижують гідність людини.
3. Авторський відступ (позасюжетні елементи) у творі (виділений трьома зірочками- письменник веде мову від імені дітей свого покоління).
4. Художні деталі, підтекст, їх роль у розкритті характерів героїв (наприклад):
- «Я швиденько гашу цікавий вогник у очах (мені страх хочеться довідатись, як швидко бігла Параска Михайлівна!) і, набравши якомого строгішого вигляду, кажу: «Це – недобре!..» (Батько внутрішньо підтримує витівки сина, бо згадує себе у такому ж віці, але змушений грати роль вимогливого батька).
- «Йди і постарайся хоч трохи бути схожим на тата, коли він був отаким, як ти! У бабусі, моєї старенької мами, при оцій фразі починають підозріло посіпуватися губи, а я опускаю очі: мені здається, що зараз у мене точнісінько такі вуха, як у сина, – ліхтарі ліхтарями». (Батькові соромно за вчинки та за ідеалізацію його особи).
-«Пліт був високий, та мені хотілося, щоб він виріс до неба. Щоб я ліз по ньому і ліз, ф йому не було кінця-краю...» (Внутрішній неспокій Толика)