І йшов кінь до міста. Він пишався собою, що зміг утікти від інших коней, він пишався своєю білизною та красою. Він переночував у полі та вранці вирішив не йти до міста, бо його б знову зробили трудовою худобою. Він вирішив йти, куда очі глядять. Йшов він довго, отже зупинився і знову почав згадувати пращурів. гордих, красивих і не на диво, білосніжних. Отже, знайшов він доброго чоловіка через кілька місяців голоду та холоду. Той його приютив, годував ти приглядував за ним. Чоловіка звали Степан. Він його відмив від бруду та повернув йому тодішню білизну. Шептало був дуже вдячний Степанові за ння, адже помер би він десь у полі і ніхто б не помітив...
Дракону було 8 років. Ніхто ним не займався, тому не знав драконівського життя. Їв ягоди і траву, гуляв вночі, навчився говорити по-людськи. Розмовляв часто з відлюдником, просив навчити його грамоті. Відлюдник був колишнім воєводою, але не отримавши землі за службу, пішов жити до лісу. Чоловік розповів, що дракон має зло, щоб його вбив лицар. Тоді герой зможе одружитися на князівській дочці, і вони народять спадкоємця престолу. Але дракон нікому не хотів заподіювати зла, на тлі навчився читати.
