Проаналізувати пісню "Сонце низенько" можна так: Аналіз твору «Сонце низенько, вечір близенько» Жанр твору: пісня. Тема: розповідь про два закохані серця, які присягають у вірності одне одному. Ідея: уславлення думки про те, що кохання – найцінніше почуття у житті кожної людини. Римування: парне (аабб) Художні засоби: - Звертання: моє серденько, мій голубчику. - Повтори: Ой прийди, прийди. - Епітети: вірно, чесно, примірно. У творі є двоє головних ліричних героїв – дівчина та парубок. Це закохані, які мріють про зустріч, бо сумують одне за одним. Вони цінують кожну мить, проведену разом. Але їм дуже важко розставитися, про що говорять рядки: «Ой як впускала, / то й цілувала. / як випускала, / тяжко вздихала». Це дуже гарна й романтична історія двох закоханих сердець.
вУпродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький, М. Вериківський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш. Чимало творів ще за його життя стали народними піснями: "Ми підем, де трави похилі", "Рідна мати моя", "Білі каштани", "Стежина", "Пісня про рушник" та інші. Улюбленою у народі стала пісня "Цвітуть осінні, тихі небеса", (музика О. Білаша).
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка.
Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня "Ранки солов'їні". Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею — це сама молодість.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в "краю придніпровськім". До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із "золотою веселкою", яку обов'язково називає "моя".
Аналіз твору «Сонце низенько, вечір близенько»
Жанр твору: пісня.
Тема: розповідь про два закохані серця, які присягають у вірності одне одному.
Ідея: уславлення думки про те, що кохання – найцінніше почуття у житті кожної людини.
Римування: парне (аабб)
Художні засоби:
- Звертання: моє серденько, мій голубчику.
- Повтори: Ой прийди, прийди.
- Епітети: вірно, чесно, примірно.
У творі є двоє головних ліричних героїв – дівчина та парубок. Це закохані, які мріють про зустріч, бо сумують одне за одним. Вони цінують кожну мить, проведену разом. Але їм дуже важко розставитися, про що говорять рядки: «Ой як впускала, / то й цілувала. / як випускала, / тяжко вздихала». Це дуже гарна й романтична історія двох закоханих сердець.
вУпродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький, М. Вериківський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш. Чимало творів ще за його життя стали народними піснями: "Ми підем, де трави похилі", "Рідна мати моя", "Білі каштани", "Стежина", "Пісня про рушник" та інші. Улюбленою у народі стала пісня "Цвітуть осінні, тихі небеса", (музика О. Білаша).
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка.
Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня "Ранки солов'їні". Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею — це сама молодість.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в "краю придніпровськім". До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із "золотою веселкою", яку обов'язково називає "моя".