Характеристика Василя Чепіжного "Сіроманець", М. Вінграновський:
неохайний, недбалий: усе робить сяк-так;
жорстокий: б’є коня прикладом, прив’язує вовка за шию до драбини;
боягузливий: підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, «загарбався головою в сніг», «вкляк», «задкував лісом»;
злопам’ятний: неодноразово згадує про козу, яку з’їв Сіроманець;
глузливий: глузує з собак, коли ті зачули Сіроманця, як його впіймали, з дружини, коли вона годує собаку;
лютий: люто рушає на вовка, влаштовує погоню на нього;
безжалісний: до коня, вовка, собак;
запобігливий, послужливий: «слухаю», «єсть»;
користолюбний: думає про те, як продасть цуценят;
брехливий: говорить про те, що вовк з’їв вівцю, толочить посіви;
схильний до крадіжок: «Аби я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцю і про Василя Чепіжного, як він ночами краде у полі солому»;
любить випити: «правда, я зранку добряче випив»;
грубий: на що вказує його мова.
Відтак можна зробити висновок про те, що з образом Чепіжного пов’язане щось недобре, холодне, неприємне. Перед читачем постає груба, користолюбна, жорстока людина.
1. Жанр твору Юрія Винничука "Місце для дракона"
В повість-казка
2. Князь люботинський дрімав і снились йому
В війни, переможні походи, довгі вервечки полонених
3. У князя була дочка
Г Настасія
4 Бій із драконом влаштовували для того щоб
Б одружитися на князівні
5. Помітив дракона
А пустельник
6. Дракон найбільше хотів навчитися
В навчитися читати
7. Дракона звали
Г Грицько
8 слова "вразив князя своєю мудрістю й добротою, читав свої поезії..." про дракона, якого звали Гицько
Б Грицька
В дракона
9. Настасія називала дракона
Б метеликом
10.
А"Не від нього зло, зло в нас самих"
Б"Скоро зима. Усе замете. Усе вибілить. І душу мою вибілить"
В" Не можу ж я, мов бовдур стоять, інакше всі здогадаються"
Г Але я без людей не зможу. Я пишу для них
1 пустельник - А
2 дракон - В, Г
3 князь - Б
4 Лаврін
1 - А
2 - В, Г
3 - Б
11. Як закінчуються повість казка?
Смертю князя на могилах пустельника та дракон
Характеристика Василя Чепіжного "Сіроманець", М. Вінграновський:
неохайний, недбалий: усе робить сяк-так;
жорстокий: б’є коня прикладом, прив’язує вовка за шию до драбини;
боягузливий: підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, «загарбався головою в сніг», «вкляк», «задкував лісом»;
злопам’ятний: неодноразово згадує про козу, яку з’їв Сіроманець;
глузливий: глузує з собак, коли ті зачули Сіроманця, як його впіймали, з дружини, коли вона годує собаку;
лютий: люто рушає на вовка, влаштовує погоню на нього;
безжалісний: до коня, вовка, собак;
запобігливий, послужливий: «слухаю», «єсть»;
користолюбний: думає про те, як продасть цуценят;
брехливий: говорить про те, що вовк з’їв вівцю, толочить посіви;
схильний до крадіжок: «Аби я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцю і про Василя Чепіжного, як він ночами краде у полі солому»;
любить випити: «правда, я зранку добряче випив»;
грубий: на що вказує його мова.
Відтак можна зробити висновок про те, що з образом Чепіжного пов’язане щось недобре, холодне, неприємне. Перед читачем постає груба, користолюбна, жорстока людина.