Мотив жіночої долі у поемі Т Шевченка " Катерина " . Переказати зміст твору . Написати твір - висловлювання " Материнство робить жінку красивою і мудрою " ^-^)))
Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив Воєводство дати. А король йому й сказав: «Відгадай три штуки, Відгадаєш — тоді на! А як ні — на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світу! Третя штука: угадай, Що думати буду? І от тобі цілий рік Для того розсуду!» Відійшов біагач назад Та так йому нудно! Не вгадати — так біда, А вгадати — трудно! Сидить, плаче, неборак; Козак проїжджає... «Чого плачете ви так?» — Багача питає. Той і каже, так і так!.. «Не журіться, діду! Коли так, то я за вас На відвіт поїду!» І палицю в руки взяв, В кожух одягнувся, Чорні вуса підбілив, В чоботи узувся. І чимдуж до короля... Король поглядає, «А що, пане, скілько зір?» З міною питає. А той поли ті підняв, Чи як довелося: — Стілько,— каже,— в небі зір, Скілько тут волосся. Задумався сам король Від сего відвіту. «Ану,— каже,— покажи Середину світу!» А той палицю підняв, Може, з піваршина, Та в підлогу нею гуп: — Отут середина! Почухався наш король, Ще раз поглядає. «Що ж я думаю тепер?» — Козака питає. — Думаєте, що я пан! «Або що за річі?» — То ті річі, що не пан, А козак із Січі! Здивувався наш король, Подарував тому, А козака відіслав В золоті додому!
Хто з нас у дитинстві не уявляв собі відьом, чаклунів, домових? Хто не мріяв уночі сходити до цвинтаря, щоб перемогти в собі страх?
У світ таких казкових істот потрапляємо ми, коли відкриваємо твір М. Коцюбинського "Тіні забутих предків". У цьому творі, як у "Лісовій пісні" Лесі Українки, вражають описи природи, народні повір'я, дійсність переплітається з міфами. Іноді читаєш і не розумієш, в якому світі ти перебуваєш: в реальному чи казковому.
У центрі твору — образ Івана. Стрункий і міцний, як смерічка, леґінь, поетична натура. З дитячих років Іван жив серед природи, виховувався на гуцульських повір'ях, легендах, казках. Захоплюючись грою на сопілці, він намагається вловити, як і Лукаш, мелодії, що звучать у природі. Його кохана Марічка змальована в ореолі музики і пісень. Дружба Івана з Марічкою повна краси й чистоти. Але чомусь у житті ніколи не буває так, щоб чистоту людських почуттів не чіпали брудні руки, не заважали жити. Сюжет цього твору перегукується з трагедією Шекспіра: Марічка та Іван карпатські Ромео і Джульєтта. В обох творах у ворогуючих родах є діти, які кохають одне одного, але давня ворожнеча стає їм на перешкоді. Як і в трагедії Шекспіра, герої Коцюбинського гинуть, але кохання перемагає все.
М. Коцюбинський в сюжетну лінію вплітає таємничий казковий світ, тому кохання видається героям дивною загадкою, що має велику силу над людьми.
Читача зачаровує дружба Івана з Марічкою, такою ж ніжною й поетичною, як і він. В їхніх стосунках "все було так просто, природньо, відколи світ світом, що жодна нечиста думка не засмітила їм серця".
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.
А король йому й сказав:
«Відгадай три штуки,
Відгадаєш — тоді на!
А як ні — на муки!
Перша штука: скільки зір
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світу!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
І от тобі цілий рік
Для того розсуду!»
Відійшов біагач назад
Та так йому нудно!
Не вгадати — так біда,
А вгадати — трудно!
Сидить, плаче, неборак;
Козак проїжджає...
«Чого плачете ви так?» —
Багача питає.
Той і каже, так і так!..
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!»
І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
І чимдуж до короля...
Король поглядає,
«А що, пане, скілько зір?»
З міною питає.
А той поли ті підняв,
Чи як довелося:
— Стілько,— каже,— в небі зір,
Скілько тут волосся.
Задумався сам король
Від сего відвіту.
«Ану,— каже,— покажи
Середину світу!»
А той палицю підняв,
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
— Отут середина!
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» —
Козака питає.
— Думаєте, що я пан!
«Або що за річі?»
— То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!
Цвірінькнути
Хто з нас у дитинстві не уявляв собі відьом, чаклунів, домових? Хто не мріяв уночі сходити до цвинтаря, щоб перемогти в собі страх?
У світ таких казкових істот потрапляємо ми, коли відкриваємо твір М. Коцюбинського "Тіні забутих предків". У цьому творі, як у "Лісовій пісні" Лесі Українки, вражають описи природи, народні повір'я, дійсність переплітається з міфами. Іноді читаєш і не розумієш, в якому світі ти перебуваєш: в реальному чи казковому.
У центрі твору — образ Івана. Стрункий і міцний, як смерічка, леґінь, поетична натура. З дитячих років Іван жив серед природи, виховувався на гуцульських повір'ях, легендах, казках. Захоплюючись грою на сопілці, він намагається вловити, як і Лукаш, мелодії, що звучать у природі. Його кохана Марічка змальована в ореолі музики і пісень. Дружба Івана з Марічкою повна краси й чистоти. Але чомусь у житті ніколи не буває так, щоб чистоту людських почуттів не чіпали брудні руки, не заважали жити. Сюжет цього твору перегукується з трагедією Шекспіра: Марічка та Іван карпатські Ромео і Джульєтта. В обох творах у ворогуючих родах є діти, які кохають одне одного, але давня ворожнеча стає їм на перешкоді. Як і в трагедії Шекспіра, герої Коцюбинського гинуть, але кохання перемагає все.
М. Коцюбинський в сюжетну лінію вплітає таємничий казковий світ, тому кохання видається героям дивною загадкою, що має велику силу над людьми.
Читача зачаровує дружба Івана з Марічкою, такою ж ніжною й поетичною, як і він. В їхніх стосунках "все було так просто, природньо, відколи світ світом, що жодна нечиста думка не засмітила їм серця".