Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби.
Мати Михайлика – це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди
Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів
Бабуся — проста селянська трудівниця
Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна
Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика
Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму. Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.
к терен. До того, як герой зустрічає Джульєтту, він сприймає любов, як порив, як пристрасть. Його можна навіть назвати донжуаном, бажаючим самоствердитися.
На початку п’єси герой поводиться подібно незрілим романтикам – завойовує недоступну дівчину. Але дізнавшись юну Джульєтту, Ромео розуміє, що саме ця зустріч є доленосною для нього. Закоханість у Розалін зникає, і залишається тільки справжнє почуття захопленості Джульєттою.
На маскараді молоді люди відразу ж відкрито проявляють один до одного симпатію і цілуються.
Любов до Джульєтти змінює Ромео в кращу сторону. Герой більше не кляне це почуття, як робив раніше, палаючи надуманою пристрастю до Розалінда. Зустрівши Джульєтту, Ромео задається питанням, а чи любив він до цих пір? І відповідає сам собі, що немає, до Джульєтти всі дівчата були «неправдивими богинями». Герой давно прагнув до любові, вважаючи, що в цьому зможе знайти сенс життя. Тому Ромео штучно роздував полум’я пристрасті до Розалінда. Але несправжнє полум’я швидко згасло з появою в його житті Джульєтти.
Любов до Джульєтти зробила Ромео рішучіше. Він не боїться піти проти традицій суспільства і вступає в таємний шлюб з коханою дівчиною.
Любов героїв була великою і справжньою, але не змогла перемогти вікову ворожнечу сімей. Ромео і Джульєтта стали жертвами необгрунтованої ненависті оточуючих.
Головний герой знайшов сенс життя в любові до Джульєтті. Тому він не міг винести втрату коханої дружини. Коли Ромео бачить Джульєтту в склепі, то приймає рішення випити отруту.
Відповідь:
Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби.
Мати Михайлика – це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди
Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів
Бабуся — проста селянська трудівниця
Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна
Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика
Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму. Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.
Пояснення:
к терен. До того, як герой зустрічає Джульєтту, він сприймає любов, як порив, як пристрасть. Його можна навіть назвати донжуаном, бажаючим самоствердитися.
На початку п’єси герой поводиться подібно незрілим романтикам – завойовує недоступну дівчину. Але дізнавшись юну Джульєтту, Ромео розуміє, що саме ця зустріч є доленосною для нього. Закоханість у Розалін зникає, і залишається тільки справжнє почуття захопленості Джульєттою.
На маскараді молоді люди відразу ж відкрито проявляють один до одного симпатію і цілуються.
Любов до Джульєтти змінює Ромео в кращу сторону. Герой більше не кляне це почуття, як робив раніше, палаючи надуманою пристрастю до Розалінда. Зустрівши Джульєтту, Ромео задається питанням, а чи любив він до цих пір? І відповідає сам собі, що немає, до Джульєтти всі дівчата були «неправдивими богинями». Герой давно прагнув до любові, вважаючи, що в цьому зможе знайти сенс життя. Тому Ромео штучно роздував полум’я пристрасті до Розалінда. Але несправжнє полум’я швидко згасло з появою в його житті Джульєтти.
Любов до Джульєтти зробила Ромео рішучіше. Він не боїться піти проти традицій суспільства і вступає в таємний шлюб з коханою дівчиною.
Любов героїв була великою і справжньою, але не змогла перемогти вікову ворожнечу сімей. Ромео і Джульєтта стали жертвами необгрунтованої ненависті оточуючих.
Головний герой знайшов сенс життя в любові до Джульєтті. Тому він не міг винести втрату коханої дружини. Коли Ромео бачить Джульєтту в склепі, то приймає рішення випити отруту.