Син кріпаків з села Моринці, Тарас почав малювати ще 8-річним. Навчався живопису у місцевих дяків і художників. 14-річного сироту Шевченко зробили дворовим слугою поміщика в Вільшанському маєтку Київської губернії. Його пан - Павло Енгельгардт віддав хлопця в науку на чотири роки до Петербурзького живописцю Василю Ширяєва. Днем артіль Ширяєва виконує різні живописно-декоративні замовлення, а вночі Шевченко ходить в Літній сад малювати статуї. Тоді вперше пише вірші. Влітку 1836 року його помітив художник Іван Сошенко. Українець за походженням захоплюється талантом кріпосного і вирішує до йому.
Друзі вирішують провести лотерею серед членів царської сім'ї. Лотерейні квитки по 300-400 рублів купили імператриця, царівни, спадкоємець престолу - майбутній імператор Олександр Миколайович, сама графиня Баранова та інші вельможі. 4 травня після обіду, танців і розмов портрет Жуковського розіграли. Виграш дістався цариці Олександрі Федорівні.
Від царської сім'ї отримали 1000 рублів. Цих грошей було недостатньо для викупу Шевченка. Брюллов, Жуковський, Венеціанов і Юлія Баранова почали збір коштів в складчину. Гроші пожертвували десять друзів Шевченка. Суму зібрали і передали Енгельгардта. Відпускну Шевченко вручає Василь Жуковський через три дні після лотереї. З майстерні Брюллова 24-річний Тарас виходить вільним. Поет присвячує Жуковському поему "Катерина", Євгену Гребінці - баладу "Перебендя", Василю Григоровичу - "Гайдамаки
Кілька століть дозволялося Мазепу лише проклинати, паплюжити, залучаючи до цієї ганебної справи і земляків, які прагнули догодити царату, відхрещувалися від свого роду, української мови і культури. Нині ім'я гетьмана повернено народові. Звичайно, ідеалізувати постать І. Мазепи недоречно, але те, що ця людина хотіла вирвати Україну з лабет царату, варте уваги.
У Глухові в 1687 році гетьманом України був обраний військовий осавул Іван Мазепа. За звичаєм, при виборах новий гетьман і московський уряд повинні були підписувати відповідні угоди. В одному із двадцяти двох пунктів угоди зазначалося: "Нікто бъ голосовъ такихъ не испущал, а отзывались бы везде единогласно — ихъ царского пресвътлаго величества самодержавной державы". Ось шлях, який пропонувався російським урядом. Українського народу немає, української мови не існує, Україна — не більше, ніж область великої держави.
Чи могла людина, що вважала себе справжнім патріотом, піти ось на такі приниження власного народу? Звичайно, угоди були підписані, але жевріла надія у гетьмана Івана Мазепи про визволення з віковічної кабали Великої Держави.
За 12 років гетьманства здійснив Мазепа одинадцять літніх та десять зимових походів. Але треба було виконувати й волю російського царя Петра І і йти на війну зі шведами. Мазепа скликав своїх однодумців-полковників, які на раді ухвалили не виступати в похід, написати листа шведському королю, аби не пустити московське військо до України.
Це вважалося зрадою гетьмана, а насправді він вболівав за долю народу, пам'ятаючи про те, що Хмельницький був у союзі зі шведами, допомагаючи їм брати у свій час Варшаву і Краків. Не простив цієї "зради" Петро І, зібрав у Глухові народ для вибору нового гетьмана. Був обраний старий і малоздібний стародубський полковник Скоропадський.
А ім'я Івана Мазепи до останніх днів по всіх церквах України було піддано анафемі.
27 червня 1709 року була програна шведами Полтавська баталія. "З того часу,— відзначав Гнат Хоткевич,— ниви українські — житниці Росії, багатства України — власність великоросійського народу, мова народна — мужицька, ім'я рідного краю — заборонений звук..."
Мазепа вимушений був тікати до Турції. 22 серпня його не стало. Похований у Яссах. За труною Мазепи йшов шведський король, з обох боків козацтво із шаблями наголо. А ім'я гетьмана 200 років по тому проклиналося привселюдно устами потомків. Зрадником чи патріотом був Іван Мазепа? Відповідь на це питання дає невблаганний час та історичний розвиток нації.
Син кріпаків з села Моринці, Тарас почав малювати ще 8-річним. Навчався живопису у місцевих дяків і художників. 14-річного сироту Шевченко зробили дворовим слугою поміщика в Вільшанському маєтку Київської губернії. Його пан - Павло Енгельгардт віддав хлопця в науку на чотири роки до Петербурзького живописцю Василю Ширяєва. Днем артіль Ширяєва виконує різні живописно-декоративні замовлення, а вночі Шевченко ходить в Літній сад малювати статуї. Тоді вперше пише вірші. Влітку 1836 року його помітив художник Іван Сошенко. Українець за походженням захоплюється талантом кріпосного і вирішує до йому.
Друзі вирішують провести лотерею серед членів царської сім'ї. Лотерейні квитки по 300-400 рублів купили імператриця, царівни, спадкоємець престолу - майбутній імператор Олександр Миколайович, сама графиня Баранова та інші вельможі. 4 травня після обіду, танців і розмов портрет Жуковського розіграли. Виграш дістався цариці Олександрі Федорівні.
Від царської сім'ї отримали 1000 рублів. Цих грошей було недостатньо для викупу Шевченка. Брюллов, Жуковський, Венеціанов і Юлія Баранова почали збір коштів в складчину. Гроші пожертвували десять друзів Шевченка. Суму зібрали і передали Енгельгардта. Відпускну Шевченко вручає Василь Жуковський через три дні після лотереї. З майстерні Брюллова 24-річний Тарас виходить вільним. Поет присвячує Жуковському поему "Катерина", Євгену Гребінці - баладу "Перебендя", Василю Григоровичу - "Гайдамаки
Объяснение:
Объяснение:
Кілька століть дозволялося Мазепу лише проклинати, паплюжити, залучаючи до цієї ганебної справи і земляків, які прагнули догодити царату, відхрещувалися від свого роду, української мови і культури. Нині ім'я гетьмана повернено народові. Звичайно, ідеалізувати постать І. Мазепи недоречно, але те, що ця людина хотіла вирвати Україну з лабет царату, варте уваги.
У Глухові в 1687 році гетьманом України був обраний військовий осавул Іван Мазепа. За звичаєм, при виборах новий гетьман і московський уряд повинні були підписувати відповідні угоди. В одному із двадцяти двох пунктів угоди зазначалося: "Нікто бъ голосовъ такихъ не испущал, а отзывались бы везде единогласно — ихъ царского пресвътлаго величества самодержавной державы". Ось шлях, який пропонувався російським урядом. Українського народу немає, української мови не існує, Україна — не більше, ніж область великої держави.
Чи могла людина, що вважала себе справжнім патріотом, піти ось на такі приниження власного народу? Звичайно, угоди були підписані, але жевріла надія у гетьмана Івана Мазепи про визволення з віковічної кабали Великої Держави.
За 12 років гетьманства здійснив Мазепа одинадцять літніх та десять зимових походів. Але треба було виконувати й волю російського царя Петра І і йти на війну зі шведами. Мазепа скликав своїх однодумців-полковників, які на раді ухвалили не виступати в похід, написати листа шведському королю, аби не пустити московське військо до України.
Це вважалося зрадою гетьмана, а насправді він вболівав за долю народу, пам'ятаючи про те, що Хмельницький був у союзі зі шведами, допомагаючи їм брати у свій час Варшаву і Краків. Не простив цієї "зради" Петро І, зібрав у Глухові народ для вибору нового гетьмана. Був обраний старий і малоздібний стародубський полковник Скоропадський.
А ім'я Івана Мазепи до останніх днів по всіх церквах України було піддано анафемі.
27 червня 1709 року була програна шведами Полтавська баталія. "З того часу,— відзначав Гнат Хоткевич,— ниви українські — житниці Росії, багатства України — власність великоросійського народу, мова народна — мужицька, ім'я рідного краю — заборонений звук..."
Мазепа вимушений був тікати до Турції. 22 серпня його не стало. Похований у Яссах. За труною Мазепи йшов шведський король, з обох боків козацтво із шаблями наголо. А ім'я гетьмана 200 років по тому проклиналося привселюдно устами потомків. Зрадником чи патріотом був Іван Мазепа? Відповідь на це питання дає невблаганний час та історичний розвиток нації.