Я вважаю,що кожна людина має якусь мету. Хтось спати успішним, знаметим, а хтось-вилікувати свою хворобу чи вступити в омріяний заклад. Але праця на досягнення її найважливіша. По-перше,мета-це тільки початок руху до чогось нового. Кожна людина ставе собі за ціль досягнення чогось нового. Та одна втілює свою мету в життя, а інша обмежується тільки думкою про неї. По-друге, з часом наші погляди на життя змінюються, тому ми змінюємо свої цілі. Та якщо не працювати над метою, то вона просто буде змінюватися з часом і нічого хорошого з цього не вийде, тільки ти втратиш час на корисні для тебе речі. По-третє, досягти своєї мети-це найкраще, бо саме ти побачиш свої старання. А разом із тобою пишатимуться і рідні. Без руху до мети, вона так і залишиться забутою всіма, ніхто навіть не згадає про неї через деякий час. Отже, щоб досягти своєї мети в житті потрібно працювати, ставити нові цілі, дотримуватися порядку та досягати поставленої мети. Досягнувши свою мету-ти можеш з гордістю показати світові та собі, що ти зміг виконати її, а не просто змінити на більш просту. якось так, сподіваюся до
З дитинства ми знаємо, що природа — це дар Божий, вона дає мам їжу, одяг, житло. Нам відомо, що тільки планета Земля та ми, її жителі, маємо цей величний дар. Інші планети Сонячної системи — це великі пустелі, без жодного деревця та квіточки. Тому ми, безперечно, повинні цінувати її дари. Від нас природа потребує тільки трохи уваги та піклування, а не підкорення.
По-перше, естетичну насолоду людина дістає від краси й чистоти. Коли ж навколо бруд, то з часом людина сприймає його як щось звичне й переносить це сміття собі в душу. А це страшно. Тож довкілля потребує турботи. Наприклад, моя школа щороку проводить акцію «Екологічна стежка» в парку «Нивки». Здавалося б, ця зелена оаза знаходиться в центрі міста, люди сюди приходять відпочивати, але навколо дуже брудно. Ось вам і підкорення природи людиною! Складається враження, що жодного відвідувача парку це не турбує, люди н далі його забруднюють. Тож мій клас щороку бере участь в екологічній акції, збираючи сміття.
По-друге, природа віддячить сторицею тому, хто її любить. Таких людей вона робить добрішими й мудрішими. Переконливим прикладом з української літератури щодо наведеного аргументу вважаю дядька Лева з драмн-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Він ретельно охороняв і розумів природу. Провівшії в лісі все життя, повірив, що природа — жива, тому ніколи не зрубав дерева, охороняв дуб. І ліс любив дядька Лева, даючи йому все необхідне.
Отже, не треба вдавати із себе володарів природи, яким усе дозволено. Потрібно схаменутися й зрозуміти, що природа не вічна, особливо коли ми так нищимо її власними діями. Потрібно берегти природу заради нащадків та життя на землі, а ще краще — навчитися жити з нею в гармонії.
По-перше,мета-це тільки початок руху до чогось нового. Кожна людина ставе собі за ціль досягнення чогось нового. Та одна втілює свою мету в життя, а інша обмежується тільки думкою про неї.
По-друге, з часом наші погляди на життя змінюються, тому ми змінюємо свої цілі. Та якщо не працювати над метою, то вона просто буде змінюватися з часом і нічого хорошого з цього не вийде, тільки ти втратиш час на корисні для тебе речі.
По-третє, досягти своєї мети-це найкраще, бо саме ти побачиш свої старання. А разом із тобою пишатимуться і рідні. Без руху до мети, вона так і залишиться забутою всіма, ніхто навіть не згадає про неї через деякий час.
Отже, щоб досягти своєї мети в житті потрібно працювати, ставити нові цілі, дотримуватися порядку та досягати поставленої мети. Досягнувши свою мету-ти можеш з гордістю показати світові та собі, що ти зміг виконати її, а не просто змінити на більш просту.
якось так, сподіваюся до
З дитинства ми знаємо, що природа — це дар Божий, вона дає мам їжу, одяг, житло. Нам відомо, що тільки планета Земля та ми, її жителі, маємо цей величний дар. Інші планети Сонячної системи — це великі пустелі, без жодного деревця та квіточки. Тому ми, безперечно, повинні цінувати її дари. Від нас природа потребує тільки трохи уваги та піклування, а не підкорення.
По-перше, естетичну насолоду людина дістає від краси й чистоти. Коли ж навколо бруд, то з часом людина сприймає його як щось звичне й переносить це сміття собі в душу. А це страшно. Тож довкілля потребує турботи. Наприклад, моя школа щороку проводить акцію «Екологічна стежка» в парку «Нивки». Здавалося б, ця зелена оаза знаходиться в центрі міста, люди сюди приходять відпочивати, але навколо дуже брудно. Ось вам і підкорення природи людиною! Складається враження, що жодного відвідувача парку це не турбує, люди н далі його забруднюють. Тож мій клас щороку бере участь в екологічній акції, збираючи сміття.
По-друге, природа віддячить сторицею тому, хто її любить. Таких людей вона робить добрішими й мудрішими. Переконливим прикладом з української літератури щодо наведеного аргументу вважаю дядька Лева з драмн-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Він ретельно охороняв і розумів природу. Провівшії в лісі все життя, повірив, що природа — жива, тому ніколи не зрубав дерева, охороняв дуб. І ліс любив дядька Лева, даючи йому все необхідне.
Отже, не треба вдавати із себе володарів природи, яким усе дозволено. Потрібно схаменутися й зрозуміти, що природа не вічна, особливо коли ми так нищимо її власними діями. Потрібно берегти природу заради нащадків та життя на землі, а ще краще — навчитися жити з нею в гармонії.