Повість відомого українського письменника-гумориста Валентина Чемериса дуже кумедна, у ній розповідається про веселі пригоди головних героїв — підлітків, що живуть у селі на Херсонщині. У творі порушено проблеми відданої дружби, зради, відданості, відповідальності, а також уславлюється почуття першого кохання.
Справжня любов — це велике щастя людини. Воно визначає сутність особистості, іноді стає головним випробуванням у житті. Заради кохання здійснюються героїчні та безглузді вчинки. Навряд чи хтось із нас погодився б прожити, не пізнавши цього почуття. Думаю, що для більшості кохання значить набагато більше, ніж гроші, влада й слава.
В основі сюжету повісті лежить цілком життєва ситуація: Вітька Горобець закохався у свою подружку дитинства: „Раптом Вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою“. І саме це почуття зумовило низку кумедних подій, які розгортаються в селі Великі Чаплі.
Ми довідуємося, як Вітька разом із товаришем Федьком Котигорошком обдумують план підкорення „дами серця“. Федько із радістю, як вірний зброєносець, допомагає найкращому другові в сердечних справах, адже він прочитав так багато книжок про кохання!
Спочатку хлопці готують серенаду, поцупивши гітару в сестри Федька та солом’яного бриля в пугала на городі у діда Свирида, але помиляються й співають під хатою баби Хіврі. Потім Вітько пише Галі вірша й надсилає до місцевої газети, але отримує відповідь, що треба писати про посівну, а не про кохання. Федько ж вирішує приворожити Гальку до Вітьки за до чарівного зілля, але отримує від глухої баби Фекли настоянку від болю в животі.
Найбільше мені сподобався епізод, коли хитра Галя використовує почуття закоханих хлопців й прохає Горобця то наносити повну діжку води, то нарубати дрова, а Петра Білого — посапати кукурудзу. Звістка про „конкурента“ приголомшує Вітьку, й він навіть викликає Петра на дуель.
Така відчайдушність не проходить повз увагу дівчини, й вона врешті-решт відповідає взаємністю. Вірний приятель Федько Котигорошко допомагає Вітькові й надалі: вирушає сватати Галю, але дістає відмову від її матері, яка радить закоханим почекати років 10.
На мою думку, у головних героїв повісті все в житті буде добре, адже ми бачимо, яким наполегливим є хлопець, окрилений високим почуттям, він пише вірші, прагне до коханій, відчайдушно вступає в двобій із суперником. Але багато з його задумів не здійснилися б, якби він не мав поруч вірного товариша Федька, який дуже відповідально ставиться до справ, що необхідно здійснити.
Отже, повість Валентина Чемериса навчає нас: для того, щоб стати щасливим, потрібно вміти дружити, по-справжньому любити, знайти собі заняття до душі, не впадати у відчай навіть у найскладніших ситуаціях.
Закінчи речення: (за твором О.Генрі "дари волхвів")
1. Один долар вісімдесят сім центів.
2. Мебльована квартира за вісім доларів на тиждень.
3. А завтра Різдво.
4. У подружжя Янг було дві речі, якими вони дуже пишалися. Одна -це золотий годинник Джіма, що належав колись його батькові та дідові, друга - волосся Делли.
5. Прекрасне волосся Делли розсипалось каштановими хвилями, сяючи, мов мов струмені водоспаду.
6. За сорок хвилин її голова вкрилася дрібними кучериками і Делла стала дуже схожою на хлопчиська, що втік з уроків.
7. Вона мала звичку звертатися до бога з коротенькими молитвами з приводу всяких життєвих дрібниць і тепер швиденько зашепотіла:
— Господи, зроби, будь ласка, так, щоб я все ще сподобалася йому!
8. Він просто пильно дивився на неї, і на обличчі у нього був отой дивний вираз.
9. Можливо, волосся на моїй голові і можна було б перелічити,— в її голосі раптом прозвучала глибока ніжність,— але ніхто й ніколи не зможе виміряти мою любов до тебе!
10. Ніяка стрижка, ніякі нові зачіски не примусять, щоб я розлюбив тебе, дівчинко.
11. Дай-но мені свій годинник. Я хочу побачити, який вигляд він матиме з ланцюжком.
12. Волхви принесли коштовні дари, але серед них не було одного.
Повість відомого українського письменника-гумориста Валентина Чемериса дуже кумедна, у ній розповідається про веселі пригоди головних героїв — підлітків, що живуть у селі на Херсонщині. У творі порушено проблеми відданої дружби, зради, відданості, відповідальності, а також уславлюється почуття першого кохання.
Справжня любов — це велике щастя людини. Воно визначає сутність особистості, іноді стає головним випробуванням у житті. Заради кохання здійснюються героїчні та безглузді вчинки. Навряд чи хтось із нас погодився б прожити, не пізнавши цього почуття. Думаю, що для більшості кохання значить набагато більше, ніж гроші, влада й слава.
В основі сюжету повісті лежить цілком життєва ситуація: Вітька Горобець закохався у свою подружку дитинства: „Раптом Вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою“. І саме це почуття зумовило низку кумедних подій, які розгортаються в селі Великі Чаплі.
Ми довідуємося, як Вітька разом із товаришем Федьком Котигорошком обдумують план підкорення „дами серця“. Федько із радістю, як вірний зброєносець, допомагає найкращому другові в сердечних справах, адже він прочитав так багато книжок про кохання!
Спочатку хлопці готують серенаду, поцупивши гітару в сестри Федька та солом’яного бриля в пугала на городі у діда Свирида, але помиляються й співають під хатою баби Хіврі. Потім Вітько пише Галі вірша й надсилає до місцевої газети, але отримує відповідь, що треба писати про посівну, а не про кохання. Федько ж вирішує приворожити Гальку до Вітьки за до чарівного зілля, але отримує від глухої баби Фекли настоянку від болю в животі.
Найбільше мені сподобався епізод, коли хитра Галя використовує почуття закоханих хлопців й прохає Горобця то наносити повну діжку води, то нарубати дрова, а Петра Білого — посапати кукурудзу. Звістка про „конкурента“ приголомшує Вітьку, й він навіть викликає Петра на дуель.
Така відчайдушність не проходить повз увагу дівчини, й вона врешті-решт відповідає взаємністю. Вірний приятель Федько Котигорошко допомагає Вітькові й надалі: вирушає сватати Галю, але дістає відмову від її матері, яка радить закоханим почекати років 10.
На мою думку, у головних героїв повісті все в житті буде добре, адже ми бачимо, яким наполегливим є хлопець, окрилений високим почуттям, він пише вірші, прагне до коханій, відчайдушно вступає в двобій із суперником. Але багато з його задумів не здійснилися б, якби він не мав поруч вірного товариша Федька, який дуже відповідально ставиться до справ, що необхідно здійснити.
Отже, повість Валентина Чемериса навчає нас: для того, щоб стати щасливим, потрібно вміти дружити, по-справжньому любити, знайти собі заняття до душі, не впадати у відчай навіть у найскладніших ситуаціях.
Відповідь:
Закінчи речення: (за твором О.Генрі "дари волхвів")
1. Один долар вісімдесят сім центів.
2. Мебльована квартира за вісім доларів на тиждень.
3. А завтра Різдво.
4. У подружжя Янг було дві речі, якими вони дуже пишалися. Одна -це золотий годинник Джіма, що належав колись його батькові та дідові, друга - волосся Делли.
5. Прекрасне волосся Делли розсипалось каштановими хвилями, сяючи, мов мов струмені водоспаду.
6. За сорок хвилин її голова вкрилася дрібними кучериками і Делла стала дуже схожою на хлопчиська, що втік з уроків.
7. Вона мала звичку звертатися до бога з коротенькими молитвами з приводу всяких життєвих дрібниць і тепер швиденько зашепотіла:
— Господи, зроби, будь ласка, так, щоб я все ще сподобалася йому!
8. Він просто пильно дивився на неї, і на обличчі у нього був отой дивний вираз.
9. Можливо, волосся на моїй голові і можна було б перелічити,— в її голосі раптом прозвучала глибока ніжність,— але ніхто й ніколи не зможе виміряти мою любов до тебе!
10. Ніяка стрижка, ніякі нові зачіски не примусять, щоб я розлюбив тебе, дівчинко.
11. Дай-но мені свій годинник. Я хочу побачити, який вигляд він матиме з ланцюжком.
12. Волхви принесли коштовні дари, але серед них не було одного.
Пояснення: