Сюжет п’єси “Наталка Полтавка” створений на звичайній життєвій ситуації, що висвітлює реальні взаємини, які у той час існували між селянами. Він достатньо простий і розповідає про возного, який, користуючись своїм високим становищем у селі, намагається примусити дівчину з бідної родини Наталку вийти за нього заміж. Але вона любить зовсім іншого – сироту і колишнього наймита її батька Петра, який пішов бурлакувати. Незважаючи на усі перешкоди, Наталка знаходить в собі сили подолати усі труднощі на шляху до одруження з Петром.
Объяснение:Схожі сюжети можна було знайти і в інших творах І. Котляревського, і в творах інших українських і зарубіжних письменників. Але порівняно з ними п’єса “Наталка Полтавка” стала великим кроком уперед, бо і її мова, і розвиток дії, і повноцінність персонажів, і узагальнення ідей твору свідчать про велику майстерність І. Котляревського не тільки як письменника, а ще і як драматурга. Видатний український драматург і актор І. Карпенко-Карий назвав п’єсу “Наталка Полтавка” праматір’ю народного українського театру і відзначив її великий емоційний вплив на глядачів: “радість, i горе, i сльози Наталки були горем, сльозами i радістю всієї зали”. Це твердження заслуговує особливої уваги, бо образ Наталки Полтавки викликає співчуття у кожного глядача, та і твір не випадково названий її ім’ям.
Риси характеру Наталки Полтавки є не просто рисами окремої селянської дівчини чи то просто ідеалу тогочасної жінки. Мова у п’єсі йде не лише про неї. Незважаючи на те, що І. Котляревський підкреслює індивідуальність Наталки, живо та реалістично змальовує її образ, він робить його узагальненим образом української жінки, якому притаманні кращі риси нашого народу. І. Котляревському вдалося оспівати в Наталці високі розумові і моральні якості представників простого народу. Цим видатний український поет і драматург висловив свій оптимізм щодо майбутнього свого народу і віру в його силу.
А зобразивши перемогу Наталки у своїх прагненнях автор підкреслив, що загальнолюдські гуманістичні принципи обов’язково переможуть у будь - якому разі. Мабуть саме через це образ Наталки Полтавки є актуальним і сьогодні, саме тому дівчиною продовжують захоплюватися все нові і нові покоління глядачів і читачів.
У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання.
«Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною…» — писав В. Голобородько. У поезії «Ми йдемо» автор показав українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею:
Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.
Те, що кожне слово української мови проспіване у пісні і прописане у літописі, стверджує поет у вірші «Наша мова».
Помітив поет подібність квітки конвалії до крихітного дзвіночка і створив поезію «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой виходить на ріг вулиці, щоб роздати людям свої квіти, поділитися з ними красою, подарувати радість. .
Вірить поет у те, що на Івана Купала розмовляють рослини. У поезії «Мова рослин» автор передав тиху розмову цілющого зілля:
Сюжет п’єси “Наталка Полтавка” створений на звичайній життєвій ситуації, що висвітлює реальні взаємини, які у той час існували між селянами. Він достатньо простий і розповідає про возного, який, користуючись своїм високим становищем у селі, намагається примусити дівчину з бідної родини Наталку вийти за нього заміж. Але вона любить зовсім іншого – сироту і колишнього наймита її батька Петра, який пішов бурлакувати. Незважаючи на усі перешкоди, Наталка знаходить в собі сили подолати усі труднощі на шляху до одруження з Петром.
Объяснение:Схожі сюжети можна було знайти і в інших творах І. Котляревського, і в творах інших українських і зарубіжних письменників. Але порівняно з ними п’єса “Наталка Полтавка” стала великим кроком уперед, бо і її мова, і розвиток дії, і повноцінність персонажів, і узагальнення ідей твору свідчать про велику майстерність І. Котляревського не тільки як письменника, а ще і як драматурга. Видатний український драматург і актор І. Карпенко-Карий назвав п’єсу “Наталка Полтавка” праматір’ю народного українського театру і відзначив її великий емоційний вплив на глядачів: “радість, i горе, i сльози Наталки були горем, сльозами i радістю всієї зали”. Це твердження заслуговує особливої уваги, бо образ Наталки Полтавки викликає співчуття у кожного глядача, та і твір не випадково названий її ім’ям.
Риси характеру Наталки Полтавки є не просто рисами окремої селянської дівчини чи то просто ідеалу тогочасної жінки. Мова у п’єсі йде не лише про неї. Незважаючи на те, що І. Котляревський підкреслює індивідуальність Наталки, живо та реалістично змальовує її образ, він робить його узагальненим образом української жінки, якому притаманні кращі риси нашого народу. І. Котляревському вдалося оспівати в Наталці високі розумові і моральні якості представників простого народу. Цим видатний український поет і драматург висловив свій оптимізм щодо майбутнього свого народу і віру в його силу.
А зобразивши перемогу Наталки у своїх прагненнях автор підкреслив, що загальнолюдські гуманістичні принципи обов’язково переможуть у будь - якому разі. Мабуть саме через це образ Наталки Полтавки є актуальним і сьогодні, саме тому дівчиною продовжують захоплюватися все нові і нові покоління глядачів і читачів.
У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання.
«Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною…» — писав В. Голобородько. У поезії «Ми йдемо» автор показав українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею:
Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.
Те, що кожне слово української мови проспіване у пісні і прописане у літописі, стверджує поет у вірші «Наша мова».
Помітив поет подібність квітки конвалії до крихітного дзвіночка і створив поезію «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой виходить на ріг вулиці, щоб роздати людям свої квіти, поділитися з ними красою, подарувати радість. .
Вірить поет у те, що на Івана Купала розмовляють рослини. У поезії «Мова рослин» автор передав тиху розмову цілющого зілля:
Сон-трава каже:
«Я — щоб дитині добре спалося».
Ранник каже:
«Я — щоб рани скоро гоїлися».
Розрив-трава каже:
«Я — відкриваю таємниці».
Объяснение:
.