Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а згустком крові, що запеклась у його серці. Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котру передчасно "у могилу нужда та праця положила", це його рідні сестри: Катря, Ярина та Марія, оті "голубки молодії", в яких у наймах коси побіліли.
Це, зрештою, його перша трепетна юнача любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!
Моє знайомство з Мурчиком Було це позаторік. Коли я гуляв у дворі зі своїми друзями. Нам було дуже сумно. Від такої нудьги,ми почали тинятися де завгодно. Сиділи біля дитячого майданчика чи просто ходили навколо дерев. Час від часу дехто вигукував: - Хлопці,давайте пограємо в козаків розбійників! - Та ні нудно – сказав Петрик. - Ну тоді давайте пограємо… у піжмурки – відказав я. - Ми вже грали у піжмурки сто разів – знову обурився Петрик. - Ну тоді… ,можливо,просто влаштуємо пікнік – сказав Толя боячись отримати критику на свою адресу. Хлопці подумали і вирішили скористатися пропози - цією Толика. Хоча Павлику вона не сподобалась. Через хвилину,вирішивши хто що візьме,розбіглися по квартирах. Та вже через мить всі на тому місті де домовились зустрілись. Довго місце для пікніка не вибирали,а сіли під великим дубом де,зазвичай,граються дівчатка. Випивши вишневого компоту та з’ївши тістечок, настрій у хлопців підвищився. І тоді вони почали грати в шахи,шашки та інші настільні ігри. Я сидів над чимось замислювався. І раптом почув тихий звук який долину з-за гаражів: -М-я-я-у-у-у,м-я-я-у-у-у. - Хлопці ви чули?- запитав я. - Що?- запитують вони дивлячись на мене здивовано. - Там хтось нявкає. - Точно ходім туди – обізвались хлопці. І цьоїж миті всі зірвали і побігли. Я прибіг перший,і побачив маленьке кошенятко,що жалібно кликало на до У нього була поранена лапка,якою він ледве міг ворушити. Всі хлопці кинулись до нього: - Бідненьке. - Хто ж його так. - Як би я бачив хто це зробив,я б йому руки відірвав. Навіть Петрик не залишився байдужим. Біля гурту хлопчаків проходив Валентин. Він дивився на них та сміявся. - Чого це ти смієшся?- запитав Роман. - Та дивлюсь на вас тут… ха-ха… Котові няньки. В чому вам подобається це кошеня? Якесь безпородне. Жах… От я так хотів собі Персидського кота,а бабуся подарувала мені це чудовисько. Я й викинув його. - Ти що накоїв бовдуре! – сказав я закочуючи рукава. Але хлопці зупинили мене кажучи: - Він не заслуговує твоєї уваги. - Та й кота також… Поки хлопці зі мною говорили Валентин накивав п’ятами. Я взяв кота,заніс додому обробив ранку,та перебинту- вав її. Котика назвав Мурчик тому,що після того,як він поїв то муркотів,ніби,дякував. Коли ж котик виріс всі хлопці заздрили мені. А Валентин чекаючи свого кота 2 роки зрозумів свій вчинок.
Це, зрештою, його перша трепетна юнача любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!
От я так хотів собі Персидського кота,а бабуся подарувала мені це чудовисько. Я й викинув його. - Ти що накоїв бовдуре! – сказав я закочуючи рукава. Але хлопці зупинили мене кажучи: - Він не заслуговує твоєї уваги. - Та й кота також… Поки хлопці зі мною говорили Валентин накивав п’ятами. Я взяв кота,заніс додому обробив ранку,та перебинту- вав її. Котика назвав Мурчик тому,що після того,як він поїв то муркотів,ніби,дякував. Коли ж котик виріс всі хлопці заздрили мені. А Валентин чекаючи свого кота 2 роки зрозумів свій вчинок.