НАДО
1.Образ лебедів в поезії В . Симоненка Лебеді материнства асоціюється з:
а)мужністю ; б)вірністю ; в)ніжністю; г)відповідальністю.
2.Сили юнакові,мужності,коли той вирушить у життєву дорогу,надаватиме: а)тополя; б)рідна земля; в)диво-наречена; г)лебеді.
3. В поезії В . Симоненко Ти знаєш,що ти-людина? застерігає читача,щоб той:
а)боровся з розкрадачами державного майна; б)не своє життя; в) обрав правильний життєвий шлях; г)не залишився байдужим до горя іншого.
4.Чим багата людина на землі? а) озерами,гаями ,степами; б)горами,морями,полонинами; в)лісами,полями,луками; г)розумом,поглядами,друзями.
5.Який художній засіб використав В.Симоненко в рядку Жоден вітер сонця не остудить (поезія Гей,нові Колумби й Магеллани) : а)епітет ; б)порівняння ; в)метафору ; г)гіперболу.
6.В.Симоненко засуджує в людині (поезія Гей,нові Колумби й Магеллани) :
а)байдужість; б)улесливість; в)надмірну емоційність; г)жорстокість.
ІІ. Замість крапок допишіть правильне закінчення речення за твором Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» (5 б.)
1. Софійка безнадійно закохалася у …
2. Скрип старої шафи нагадував слово …
3. Незнайомець, який розмовляв із Гордієм Кулаківським, мав прізвище …
4. Михайло-Мішель Міщенко змінив прізвище на …
5. Двірник-дворянин був закоханий у …
ІІІ. Дати відповідь на питання:
1.Охарактеризуйте Фрідріха (за новелою Л.Пономаренко Гер переможений
2.Що ,на ваш погляд,символізувала квітка,яка цвіла у зимову пору?(за новелою Л.Пономаренко Гер переможений
Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.
Потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими предками. їх надбання — не просто нагромадження давно минулого, а передусім та життєтворна святиня, до якої знову і знову припадаємо, вирушаючи в незвідану путь соціальних перетворень. Історичний досвід минулого — це досягнення і прорахунки наших предків, його належить покласти в підмурок розвитку народу. Забувати або нехтувати ним означає зводити будівлю нашого майбутнього на піску. Іншими словами, визнавати себе випадковими подорожніми на стежках світової історії, які не знають, навіщо прийшли у світ, для чого живуть і чого повинні досягти.