Напад монголо-татар яскраво виявив характери Захара й Максима Беркутiв. Поясни, якi риси характеру об'еднують цих героїв. Які почуття спрямовують їхні вчинки і допомагають зробити життєвий вибір
Після того як Юрко наловив малих каченят, він вважав себе: а) проворним; б) щасливим; в) енергійним. 2. Де тримав хлопець каченят? а) У клітці для кроликів; б) великому ящику; в) курнику. 3. Від якої небезпеки захищав каченят Юрко: а) кішки; б) щурів; в) ворони. 4. Якої страви не давав хлопець малечам: а) пшона; б) вареної картоплі; в) каші. 5. Тося полюбляла слухати Юрка, коли він розповідав їй про: а) місто; б) свої пригоди в таборі відпочинку; в) життя диких качок. 6. Щоб не спілкуватися з Тосею, бо дівчина набридла Юрку, він: а) сів на велосипед і поїхав до хлопців; б) пішов допомагати бабусі; в) вирушив у мандрівку для пошуку качки-матері. 7. З деревини якого полінця Тося робила для себе свистка: а) дубового; б) кленового; в) вишневого. 8. Дикі каченята простилались на воді і нагадували квітки: а) троянди; б) мальви; в) кульбаби. 9. Хто допомагав Тосі підтримувати кволих каченят на воді: а) Юрко; б) батьки Юрка; в) сільські хлопці. 10. Перед від’їздом додому Юрко бігав до: а) Тосі і просив у неї вибачення; б) річки, щоб побачити сім’ю дикої качки; в) сільських хлопців і за х до себе в гості. 11. Через що затримував Юрко від’їзд на вокзал? Бо він казав батькам, що: а) ліхтарика забув; б) хоче проститися з Тосею; в) має велике бажання напам’ять сфотографуватися з малими каченятами. 12. Що відчував Юрко, від’їжджаючи додому? а) Болісний сором; б) піднесеність і радість; в) страх.. . 3. Юрко у своїй невдалій рибалці звинуватив: а) сільських хлопців, які плавали по річці на човнах; б) Тосю; в) диких каченят, які плюхалися у воді неподалік від нього. 3. Розповідаючи Тосі побрехеньку, Юрко зазначив, що одного разу в озері він на вудку спіймав: а) черепаху; б) змію; в) крокодила. 3. Вранці Юрко йшов до річки стежкою, яка пролягала між зарослями: а) лепехи; б) конвалії; в) кінського щавелю.
Цитатна характеристика образу Тосі«Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він ... » «А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились ". «Вона з першого ж дня прив'язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей". «Випусти ... бо вони повмирають без води ». «У її вухах стояв отой каччин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати". «Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей ". «Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю ... Потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в їхньому подвір'ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок ". «Дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли до Тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що ... » «Спускала на воду й благала душею й очима". «Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли ... - Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні .. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть ". "І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась ".
Цитатна характеристика образу Юрка:
«Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» "... Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати» «Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови ... Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати » «Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна ...» «Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка» «Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товари ¬ шам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував » «Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася» «Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не за ¬ хотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота ". «А поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, ¬ ма буть, не підійшла б ... »
а) проворним;
б) щасливим;
в) енергійним.
2. Де тримав хлопець каченят?
а) У клітці для кроликів;
б) великому ящику;
в) курнику.
3. Від якої небезпеки захищав каченят Юрко:
а) кішки;
б) щурів;
в) ворони.
4. Якої страви не давав хлопець малечам:
а) пшона;
б) вареної картоплі;
в) каші.
5. Тося полюбляла слухати Юрка, коли він розповідав їй про:
а) місто;
б) свої пригоди в таборі відпочинку;
в) життя диких качок.
6. Щоб не спілкуватися з Тосею, бо дівчина набридла Юрку, він:
а) сів на велосипед і поїхав до хлопців;
б) пішов допомагати бабусі;
в) вирушив у мандрівку для пошуку качки-матері.
7. З деревини якого полінця Тося робила для себе свистка:
а) дубового;
б) кленового;
в) вишневого.
8. Дикі каченята простилались на воді і нагадували квітки:
а) троянди;
б) мальви;
в) кульбаби.
9. Хто допомагав Тосі підтримувати кволих каченят на воді:
а) Юрко;
б) батьки Юрка;
в) сільські хлопці.
10. Перед від’їздом додому Юрко бігав до:
а) Тосі і просив у неї вибачення;
б) річки, щоб побачити сім’ю дикої качки;
в) сільських хлопців і за х до себе в гості.
11. Через що затримував Юрко від’їзд на вокзал? Бо він казав батькам, що:
а) ліхтарика забув;
б) хоче проститися з Тосею;
в) має велике бажання напам’ять сфотографуватися з малими каченятами.
12. Що відчував Юрко, від’їжджаючи додому?
а) Болісний сором;
б) піднесеність і радість;
в) страх.. .
3. Юрко у своїй невдалій рибалці звинуватив:
а) сільських хлопців, які плавали по річці на човнах;
б) Тосю;
в) диких каченят, які плюхалися у воді неподалік від нього.
3. Розповідаючи Тосі побрехеньку, Юрко зазначив, що одного разу в озері він на вудку спіймав:
а) черепаху;
б) змію;
в) крокодила.
3. Вранці Юрко йшов до річки стежкою, яка пролягала між зарослями:
а) лепехи;
б) конвалії;
в) кінського щавелю.
«А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились ".
«Вона з першого ж дня прив'язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей".
«Випусти ... бо вони повмирають без води ».
«У її вухах стояв отой каччин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати".
«Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей ".
«Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю ... Потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в їхньому подвір'ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок ".
«Дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли до Тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що ... »
«Спускала на воду й благала душею й очима".
«Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли ... - Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні .. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть ".
"І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась ".
Цитатна характеристика образу Юрка:
«Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити»
"... Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»
«Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови ... Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати »
«Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна ...»
«Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка»
«Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товари ¬ шам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував »
«Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»
«Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не за ¬ хотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота ".
«А поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, ¬ ма буть, не підійшла б ... »