Написать Анализ к стиху «Легенда про Харків».
Нам доля легенду дарує
Про Харків і назву його.
По Дикому Полю гарцює
Козацький отаман Харко.
Той гомін козацької слави
І герць пам’ятає Сумська.
Як краяли небо заграви,
Мов шабля Івана Сірка.
У Лопані, баяли люди,
Ловились великі лини.
А тихою річкою Уди
Ходили козацькі човни.
І містом ходив стоголосим
В задумі, як тиха вода,
Великий і мудрий філософ
Григорій Сковорода.
Легенда в минуле заводить,
Прадавнє минуле святе.
А сонце над Харковом сходить,
По Харкову свято іде.

Показать ответ

Ответ:

Никита20071910

10.11.2021 16:07

Цікавим є персонаж Іван Котигорошко, з яким втікачі познайомились у табори біля переправи. Йому притаманні риси воїна: безстрашний, сміливий, той, ще не боїться смерті.

Він не кинув Остапа напризволяще, коли його схопили козаки, що відловлювали селян-втікачів. Справжня мужність, схильність до взаємовиручки – ось ті благородні риси, якими наділено Івана і через яких його було позбавлено життя. Він загинув як справжній воїн – у бою. Трагічний фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, була трагічною згадкою на все життя Остапу, який хоч і вижив, але не здобув ані щастя, ані волі.

0,0(0 оценок)

Ответ:

trototil

07.05.2022 15:32

Тютю́нник Григі́р Миха́йлович (5 грудня 1931, Шилівка, Українська СРР, СРСР — 6 березня 1980, Київ, СРСР) — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат письменника Григорія Тютюнника. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко у степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах.

Народився 5 грудня 1931р. у с. Шилівці на Полтавщині у сім’ї столяра.

У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся.

Учився виключно російською мовою.

Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали і годували.

Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки.

За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії.

Згодом повертається на Донбас, де береться за самоосвіту.

Після армії навчався на філологічному факультеті Харківського університету.

Важко переніс у 1961р. смерть брата, Григорія Тютюнника.

Непросто було запальному Григору стримувати себе в такий бурхливий час.

Творчість:

- 1961р.оповідання «В сумерках»