Написать. написати докладний переказ тексту. на украинском языке. сад сонячний світ пронизував зелені дерева, що позбиралися на схилі гори, неначе створюючи велику різнобарвяну сім’ю. батько гуляв поміж дерев та перед кожним зупинявся, наче зустрів знайому людину. у цьому саду було посаджено найрізноманітніші дерева різного віку: груші, вишні, яблуні, сливи, дуби, липи, горіхи. росла навіть висока тополя, своїм листячком до неї розмовляла молода, гнучка. «кожен хазяїн,— розповідав товариш,— біля своєї хати траву косить для худоби, а наш батько все своє життя саджав дерева. навесні черешню посадить, а восени вже кущ смородини дістане. бачиш, скільки понасаджував». батько ходив поміж дерев, торкаючись до них долонями, відчуваючи їхнє тепло, наче вони могли розповісти йому щось. «кожне дерево,— продовжував розповідати товариш,— посаджене не самим батьком, а разом з яким-небудь гостем. оцей дуб ми з батьком посадили вдвох. кожне дерево — це пам’ять про людину: батько згадує їх усіх. раз приїхав я до батька у село, сходили ми на цвинтар до матері, а, повертаючись, пішли через сад. батько йшов, наче сліпий, а біля того дерева зупинився і каже: «сину, а з ким я це дерево посадив, не пам’ятаєш? ». я, звісно, не пам’ятав. тоді він почав згадувати, перебирати в голові людські імена, наче про всі дерева пам’ятаєте, а про це забув. аж сльози з’явилися на обличчі».

Твір «човен» є. гребінки є однією з перших оригінальних у новій українській літературі. вміщений він у першій збірці письменника «малороссийские приказки» й позначений виразними рисами романтизму. вірш «човен» має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що вирушає з рідного хутора в петербург, мовби кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно розбиває одинокий човен. романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної поетики; хвилі — «мов чорнії гори», хмари — «як темная нічка», громи гуркотять — «мов голос небесної кари», «пустують по піні мавки». проте у автора відсутнє відчуття приреченості… вже саме твердження про неможливість заховатися від світу, від життя, і навіть більше — розуміння, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним»,- свідчать про активність накресленої автором життєвої програми. попрощавшись із хуторським «покоєм», не маючи певності, що «недоля і лштее горе» минуть його в столиці, автор ради служіння вищій меті сміливо пускається в «світ білий». вірш «човен» стоїть дещо осторонь більшості творів і є своєрідним маніфестом молодого є. гребінки. у вірші «човен» гребінка висловив свої душевні переживання, свої побоювання, свої роздуми про майбутнє життя. але цей твір є близьким кожній людині, бо всім нам властиві почуття і переживання, які вклав поет у вірш.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Герасим калитка герасим калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той кощій, що «над златом чахне». багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині, слідкує за ко­жною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так надежні-ше». а в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої наживи, заздрість до свого сусіда жолудя просто засліплюють йому очі. для цього героя гроші-багатство й всьому голова: 'та це чортзна-що! ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова! ' йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять: "настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають! " родинні почуття в герасима калитки притуплені власницькими інтересами.в одруженні сина на пузиривні він шукає лише наживи: "мені треба невістку з приданнім,з грі"а віддавши дочку заміж герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг. у головного героя сліпа любов до землі: "їдеш день-чия земля? калитчина! диханіє спирає"та "ох,земелько,свята земелько-божа ти донечко! як радісно тебе загрібати без ліку! " та "я не буду панувати,ні! як їв борщ,так і їстиму,як мазав  чоботи дьогтем,так і мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю" дуже заздрив жолудю,пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них: "ой пузирі! глябіть,щоб ви не попались,а замість вас калитку розіпре і я вам покажу,як " копач (боневентура) вмії трохи зормовляти не французькій мові: "вів ля буланже,вів ля ельзас,аб-а ельман! оле куто ля фуршет! оле кашон,ля помдетер,ві ля патрі" герасим говорить до нього: "тридцять літ шукаєте грошей,а нічогісенько не знайшли" у нього малий словниковій запас і постійно повторює один ивираз: "опит-велікоє діло! "та інші слова.шанує науку: "хе-хе-хе! от і тут наука! ні,ви против науки не йдіть! без науки,без струменту,без опиту,куди не повернися,нічого не " савка савка-кум герасима калитки. саме так герасим говорить до нього: "кращого компаньйона,як кум,не знайти! " він  не має грошей і тому постійно позичає їх у калитки.