В творчестве Байрона не только поэзии. Он известен и как автор поэм “Шильйонський узник”, “Гяур”, “Корсар”, “Лара”, драматических произведений “Манфред”, “Каин”, романа в стихах “Дон Жуан” и др. Мировое признание молодому автору принесла его поэма “Паломничество Чайльда Гарольда”, герой которой, разочаровавшись в сладких мечтах юности, убегает от общества в далекие экзотические края, где ищет среди дикой природы гармонию жизни. Интересно, что Байрон настолько ярко и увлекательно описывал события и картины природы в поэмах, что читатели отождествляли автора с героями каждой его поэмы. Например, поэта - с образом Чайльд Гарольда, даже считали, что он некоторое время был пиратом, потому, что очень искусно и точно описал пиратский быт в поэме “Гяур”.
В 1818 году, во время пребывания в Италии, Байрон пишет ліроепічну поэму “Мазепа”. Именно это произведение открыл европейской публике неизвестную тогда страну - Украину.
В биографии Ивана Мазепы любопытство и желание потомков найти разгадку вызывают два факта. Первый - служба гетмана у польского короля, а затем возвращение на родину. Второй - это попытка обрести независимость Украине за шведов. Попытка эта потерпела поражение в Полтавской битвы 1709 г. Первый из этих фактов относится к сфере легенды, которая надолго очаровала западный романтизм, второй - к сфере истории, что до сих пор имеет очень сильное и живое политическую окраску. В 2009 году Украина особое внимание уделила празднованию двух знаменательных дат - 300річчя со дня смерти Ивана Мазепы и 300річчя Полтавской битвы. Наши современники почтили эти два события, провели большую исследовательскую работу по объективного трактовки этих исторических событий. И все же вернемся к истории.
Отец Ивана Мазепы мечтал о большой карьере для своего сына, поэтому после окончания им КиєвоМогилянського училища (академии?), выслал его служить пажом при дворе польского короля ЯнаКазимира.
ЯнКазимир имел привычку ежегодно выряжать на чужбину трех талантливых молодых людей благородного происхождения для улучшения их образования. Мазепа попал в их число. Он посетил Германию, Францию и Италию, получил там прекрасное образование и воочию увидел уровень культуры европейских стран. В 1659 г. Мазепа вернулся в Польшу. Тем временем события международной политики предоставили совсем другое направление его бурной судьбы.
ажливу роль у романі Ліни Костенко Маруся Чурай» відіграє зовнішність героїні. Портрет відображає внутрішній світ героїні, її характер. Ліна Костенко принципово не деталізує зовнішність Чураївни. Проте її мистецтво як видатного майстра словесного зображення якраз і полягає в тому, що вона уміло активізує уяву читача на створення зорового образу дівчини. При цьому цей образ естетично впливовий — він буквально випромінює чуттєвість, якою в даний момент пройнята героїня. Бачимо душевне заніміння, що заволоділо Марусею під час суду і яке непомітними каналами передається читачеві. Причому, поетеса не назвала жодної портретної деталі. Ми не побачили ні рис її обличчя, ні деталей одягу. Просто бачимо її на лаві підсудних із похиленою головою — геть відстороненою, украй зніченою:
Чурай Маруся не підсудній лаві.
Оскаржену Марусю Чураївну
Тоді суддя суворо запитав.
Але вона ні слова не сказала,
Усправедливень жодних не дала,
Тільки стояла, яко з каменю тесана,
або:
Підсудна слізьми очі не зросила.
І милосердя в права не просила.
Спочатку читача не цікавить зовнішність Марусі, бо він стежить за ходом судового процесу, намагається разом із суддями, із райцями (судовими радниками), зі свідками, з усіма присутніми розібратись, чи винна Маруся у смерті Гриця Бобренка, чи ні. Відбувається активне проникнення в суть справи. А потім — в'язнична камера, ґрати, збитий околот соломи в кутку та старий кожух, що служитиме Марусі за постіль. І знову жодної портретної деталі. Проте, як багато ми дізналися про неї за ті три дні й три ночі, що були їй відведені перед стратою. І ці знання про життя Марусі, про її внутрішній світ формують наше уявлення про її зовнішність. Читач бачить світ очима Марусі, співпереживає їй, відчуває інтонацію її монологів, ловить її жести — із огляду на це відтворює її зовнішній вигляд. Постає портрет тендітної, чутливої молодої жінки. У неї зболений погляд. Душевне страждання затуманює її очі, але в якісь моменти, коли спогади на мить притлумлюють душевний біль, її погляд стає розумним і проникливим. Вона вся ніжно трепетна, наскрізь пройнята почуттям. Уперше про зовнішність Марусі Чурай згадано лише у п'ятому розділі «Страта». Уся Полтава зібралась дивитися, як буде змінюватись вирок суду. Ліна Костенко досить довго готує появу Марусі Чурай. Спочатку серед натовпу ла чутка:
В творчестве Байрона не только поэзии. Он известен и как автор поэм “Шильйонський узник”, “Гяур”, “Корсар”, “Лара”, драматических произведений “Манфред”, “Каин”, романа в стихах “Дон Жуан” и др. Мировое признание молодому автору принесла его поэма “Паломничество Чайльда Гарольда”, герой которой, разочаровавшись в сладких мечтах юности, убегает от общества в далекие экзотические края, где ищет среди дикой природы гармонию жизни. Интересно, что Байрон настолько ярко и увлекательно описывал события и картины природы в поэмах, что читатели отождествляли автора с героями каждой его поэмы. Например, поэта - с образом Чайльд Гарольда, даже считали, что он некоторое время был пиратом, потому, что очень искусно и точно описал пиратский быт в поэме “Гяур”.
В 1818 году, во время пребывания в Италии, Байрон пишет ліроепічну поэму “Мазепа”. Именно это произведение открыл европейской публике неизвестную тогда страну - Украину.
В биографии Ивана Мазепы любопытство и желание потомков найти разгадку вызывают два факта. Первый - служба гетмана у польского короля, а затем возвращение на родину. Второй - это попытка обрести независимость Украине за шведов. Попытка эта потерпела поражение в Полтавской битвы 1709 г. Первый из этих фактов относится к сфере легенды, которая надолго очаровала западный романтизм, второй - к сфере истории, что до сих пор имеет очень сильное и живое политическую окраску. В 2009 году Украина особое внимание уделила празднованию двух знаменательных дат - 300річчя со дня смерти Ивана Мазепы и 300річчя Полтавской битвы. Наши современники почтили эти два события, провели большую исследовательскую работу по объективного трактовки этих исторических событий. И все же вернемся к истории.
Отец Ивана Мазепы мечтал о большой карьере для своего сына, поэтому после окончания им КиєвоМогилянського училища (академии?), выслал его служить пажом при дворе польского короля ЯнаКазимира.
ЯнКазимир имел привычку ежегодно выряжать на чужбину трех талантливых молодых людей благородного происхождения для улучшения их образования. Мазепа попал в их число. Он посетил Германию, Францию и Италию, получил там прекрасное образование и воочию увидел уровень культуры европейских стран. В 1659 г. Мазепа вернулся в Польшу. Тем временем события международной политики предоставили совсем другое направление его бурной судьбы.
ажливу роль у романі Ліни Костенко Маруся Чурай» відіграє зовнішність героїні. Портрет відображає внутрішній світ героїні, її характер. Ліна Костенко принципово не деталізує зовнішність Чураївни. Проте її мистецтво як видатного майстра словесного зображення якраз і полягає в тому, що вона уміло активізує уяву читача на створення зорового образу дівчини. При цьому цей образ естетично впливовий — він буквально випромінює чуттєвість, якою в даний момент пройнята героїня. Бачимо душевне заніміння, що заволоділо Марусею під час суду і яке непомітними каналами передається читачеві. Причому, поетеса не назвала жодної портретної деталі. Ми не побачили ні рис її обличчя, ні деталей одягу. Просто бачимо її на лаві підсудних із похиленою головою — геть відстороненою, украй зніченою:
Чурай Маруся не підсудній лаві.
Оскаржену Марусю Чураївну
Тоді суддя суворо запитав.
Але вона ні слова не сказала,
Усправедливень жодних не дала,
Тільки стояла, яко з каменю тесана,
або:
Підсудна слізьми очі не зросила.
І милосердя в права не просила.
Спочатку читача не цікавить зовнішність Марусі, бо він стежить за ходом судового процесу, намагається разом із суддями, із райцями (судовими радниками), зі свідками, з усіма присутніми розібратись, чи винна Маруся у смерті Гриця Бобренка, чи ні. Відбувається активне проникнення в суть справи. А потім — в'язнична камера, ґрати, збитий околот соломи в кутку та старий кожух, що служитиме Марусі за постіль. І знову жодної портретної деталі. Проте, як багато ми дізналися про неї за ті три дні й три ночі, що були їй відведені перед стратою. І ці знання про життя Марусі, про її внутрішній світ формують наше уявлення про її зовнішність. Читач бачить світ очима Марусі, співпереживає їй, відчуває інтонацію її монологів, ловить її жести — із огляду на це відтворює її зовнішній вигляд. Постає портрет тендітної, чутливої молодої жінки. У неї зболений погляд. Душевне страждання затуманює її очі, але в якісь моменти, коли спогади на мить притлумлюють душевний біль, її погляд стає розумним і проникливим. Вона вся ніжно трепетна, наскрізь пройнята почуттям. Уперше про зовнішність Марусі Чурай згадано лише у п'ятому розділі «Страта». Уся Полтава зібралась дивитися, як буде змінюватись вирок суду. Ліна Костенко досить довго готує появу Марусі Чурай. Спочатку серед натовпу ла чутка:
Везуть Марусю, людоньки, везуть!