Написати есе на одну з тем (мінімум 200слів) 1 Унікальність укр давньої літератури
2. Вплив давньої літератури на подальший розвиток української літератури
3. духовна цінність найдавніших книг
4. історичне значення слова по похід ігорів
НОВИЙ
5. слово про похід ігорів - перлина укр давньої літератури
6. Літопис унікальний жанр укр літератури
7. "Доля подарувала україні сковорду"
8. Духовні істини та настанови Григорія Сковороди

Цвірінькнути

ЛЕОНІД ГЛІБОВ

(1827—1893)

Літературні псевдоніми — Простодушний, Непостоянный Сотрудник, Капитан Ботвиван.

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір — вірш "Сон". У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів під назвою "Стихотворения Леонида Глебова". Радість гімназиста-шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.

Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — "Кобзар" Тараса Шевченка та "Приказки" Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з'являються байки "Вовк і Ют", "Лебідь, Щука і Рак", "Зозуля й. Півень", які були надруковані аж у 1853 році.

Объяснение:

Воть, достаточно легко <3.

1857, 15 травня — у самборі на львівщині в родині дрібного урядовця народився андрій якович чайковський.

1850-і-1860-і рр. — після смерті батька переїхав у с. гординя (біля самбора), мешкав у бабусі. початкову освіту здобув під наглядом учителя церковної школи с. гордині теодора присташа

1869–1877 – навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря».

1873–1877 – був членом підпільного товариства «Студентська громада».

1877 — вступив на філософський факультет Львівського університету, через нестатки залишив його і пішов до війська.

1878 — продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, очолив студентську організацію “Дружній лихвар”.

1880 — навчався в університеті і підробляв у “Просвіті”.

1882 — Чайковського мобілізували в австрійську армію для придушення герцеговинсько-боснійського визвольного руху. Переїхав у м. Бережани на Тернопільщині, де працював адвокатом.

1884 — склав іспит і став адвокатом-оборонцем у карних справах.

1885 — початок плідної літературної праці; вихід у світ перших літературних творів “Вуйко”, “Образ гонору”, “Олюнька”.

1886 — поява творів “В чужім гнізді”, “Моя перша любов”, “Бразильський гаразд”, “Не піддавайся біді”.

1887 — поява творів “Курателя”, “Рекрут

1890 — у Бережанах відкрив приватну адвокатську канцелярію.

1892 — у газеті “Діло” надруковано “Спомини з-перед десяти літ”.

1895, 16 лютого — познайомився з Осипом Маковеєм.

1895, 26 березня — Іван Франко в листі привітав Андрія Чайковського з “літературним успіхом на писательськім полі”.

1896 — невідомий священик під криптонімом Ю. Д. звинуватив Чайковського, що він у своїх творах “Олюнька”, “В чужім гнізді” очорнив українське духовенство, на що письменник відповів словами ранньохристиянського богослова і філософа Блаженного Августина: “Коли правда є скандалом, то нехай буде скандал”. 1902 — вихід у світ автобіографічної повісті “Своїми силами”.

1906 — став членом антиалкогольного товариства “Відродження”, пропагував тверезий іб життя.

1907 — український письменник Михайло Коцюбинський у листі до Андрія Чайковського написав: “…я поклонник Вашої музи”.

1907 — вийшла повість “За сестрою”.

1914 — повернувся до Самбора, де цього ж року з намови москвофілів його заарештували і посадили до в’язниці.

1914 — звільнений з ув’язнення, отримав роботу адвоката.

1918, 1 листопада — 1919, 13 травня — працював самбірським повітовим комісаром (старостою) ЗУНР.

1919, травень — з сім’єю переїхав на постійне місце проживання в Коломию.

1920 — українська громада в м. Коломиї надала письменнику помешкання в Народному домі.

з 1924 — голова Товариства письменників і журналістів у Львові.

1927, жовтень — листувався з професором Іваном Огієнком.

1928, 21 грудня — у Львові Товариство письменників і журналістів вшанувало 40-ліття громадської праці і літературної діяльності Андрія Чайковського.

1929, 2 березня — урочистий вечір з нагоди 40-річчя літературної діяльності Андрія Чайковського в Коломиї.

1929 — у Коломиї видано виступ Дмитра Николишина “Андрій Чайковський. Ювилейний реферат”.

1930 — видав книгу спогадів з часів боротьби за українську державність “Чорні рядки”.

1934, 19 січня — у м. Львові Андрієві Чайковському зроблено операцію.

1934, 17 вересня — родина Чайковських відсвяткувала золоте весілля Андрія та Наталії.

1935, 2 червня — після тривалої хвороби на 78 році життя в Коломиї помер Андрій Чайковський.