Традиция отмечать старый Новый год связана с прежними датами Нового года, так как 13 и 14 января соответствуют 31 декабря и 1 января по старому стилю.
После 1918 года, когда в РСФСР декретом Совнаркома было введено новое летосчисление (после 31.01.1918 наступило 14.02.1918[1]), возникла традиция отмечать старый Новый год (этой традиции менее 100 лет).
Русская православная церковь в первый день Старого Нового года отмечает праздник Обрезания Господня и память Василия Великого. Этот день не является церковным новолетием, которое празднуется 1 сентября (14 сентября).
С 1700 года по указу Петра I Новый год в России стали праздновать, как и в других европейских странах, с 1 января, причём по-прежнему по юлианскому календарю (этой традиции более 300 лет). В именном указе «О празднованiи Новаго года» от 20 декабря 1699 года было сказано[2]:
Великiй Государь указалъ сказать: извѣстно Ему Великому Государю нетолько что во многихъ Европейскихъ Христiанскихъ странахъ, но и въ народахъ Славянскихъ, которые съ Восточною православною нашею Церковью во всемъ согласны, какъ: Волохи, Молдавы, Сербы, Далматы, Болгары и самые Его Великаго Государя подданные Черкасы и всѣ Греки, отъ которыхъ вѣра наша православная принята, всѣ тѣ народы согласно лѣта свои счисляютъ отъ Рождества Христова осьмъ дней спустя, то есть Генваря съ 1 числа, а не отъ созданiя мiра, за многую разнь и считанiе въ тѣхъ лѣтахъ, и нынѣ отъ Рождества Христова доходитъ 1699 годъ, а будущаго Генваря съ 1 числа настанетъ новый 1700 годъ купно и новый столѣтний вѣкъ: и для того добраго и полезнаго дѣла, указалъ Великiй Государь впредь лѣта счислять въ Приказахъ и во всякихъ дѣлахъ и крѣпостяхъ писать съ нынѣшняго Генваря съ 1 числа отъ Рождества Христова 1700 года. — Указ №1736 от 20 декабря 1699 года «О празднованiи Новаго года» До 1699 года в России Новый год отмечали по церковно-византийской традиции — 1 сентября. До 1492 года — 1 марта[3].
Англійський письменник, поет і новеліст. Його кращими творами вважаються «Книга джунглів» (The Jungle Book), «Кім» (Kim), а також численні вірші. У 1907 році Кіплінг стає першим англійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури. У цьому ж році він удостоюється нагород від університетів Парижа, Страсбурга, Афін і Торонто; удостоєний також почесних ступенів Оксфордського, Кембриджського, Единбурзького і Даремського універсітетов.Редьярд Кіплінг народився в Бомбеї, в Британської Індії в сім'ї професора місцевої школи мистецтв Джона Локвуда Кіплінга і Аліси (Макдональд) Кіплінг. Ім'я Редьярд він отримав, як вважають, на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися батьки. Ранні роки, повні екзотичних видів і звуків Індії, були дуже щасливими для майбутнього письменника. Кіплінг продовжував свою літературну діяльність до початку 30-х років, хоча успіх супроводив йому все менше і менше. З 1915 року письменник страждав від гастриту, який згодом виявився виразкою. Помер Редьярд Кіплінг від прориву виразки 18 січня 1936 у Лондоні [6], на 2 дні раніше Георга V. Похований у Куточку поетів у Вестмінстерському абатстві.
После 1918 года, когда в РСФСР декретом Совнаркома было введено новое летосчисление (после 31.01.1918 наступило 14.02.1918[1]), возникла традиция отмечать старый Новый год (этой традиции менее 100 лет).
Русская православная церковь в первый день Старого Нового года отмечает праздник Обрезания Господня и память Василия Великого. Этот день не является церковным новолетием, которое празднуется 1 сентября (14 сентября).
С 1700 года по указу Петра I Новый год в России стали праздновать, как и в других европейских странах, с 1 января, причём по-прежнему по юлианскому календарю (этой традиции более 300 лет). В именном указе «О празднованiи Новаго года» от 20 декабря 1699 года было сказано[2]:
Великiй Государь указалъ сказать: извѣстно Ему Великому Государю нетолько что во многихъ Европейскихъ Христiанскихъ странахъ, но и въ народахъ Славянскихъ, которые съ Восточною православною нашею Церковью во всемъ согласны, какъ: Волохи, Молдавы, Сербы, Далматы, Болгары и самые Его Великаго Государя подданные Черкасы и всѣ Греки, отъ которыхъ вѣра наша православная принята, всѣ тѣ народы согласно лѣта свои счисляютъ отъ Рождества Христова осьмъ дней спустя, то есть Генваря съ 1 числа, а не отъ созданiя мiра, за многую разнь и считанiе въ тѣхъ лѣтахъ, и нынѣ отъ Рождества Христова доходитъ 1699 годъ, а будущаго Генваря съ 1 числа настанетъ новый 1700 годъ купно и новый столѣтний вѣкъ: и для того добраго и полезнаго дѣла, указалъ Великiй Государь впредь лѣта счислять въ Приказахъ и во всякихъ дѣлахъ и крѣпостяхъ писать съ нынѣшняго Генваря съ 1 числа отъ Рождества Христова 1700 года.
— Указ №1736 от 20 декабря 1699 года «О празднованiи Новаго года»
До 1699 года в России Новый год отмечали по церковно-византийской традиции — 1 сентября. До 1492 года — 1 марта[3].
Його кращими творами вважаються «Книга джунглів» (The Jungle Book), «Кім» (Kim), а також численні вірші. У 1907 році Кіплінг стає першим англійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури. У цьому ж році він удостоюється нагород від університетів Парижа, Страсбурга, Афін і Торонто; удостоєний також почесних ступенів Оксфордського, Кембриджського, Единбурзького і Даремського універсітетов.Редьярд Кіплінг народився в Бомбеї, в Британської Індії в сім'ї професора місцевої школи мистецтв Джона Локвуда Кіплінга і Аліси (Макдональд) Кіплінг. Ім'я Редьярд він отримав, як вважають, на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися батьки. Ранні роки, повні екзотичних видів і звуків Індії, були дуже щасливими для майбутнього письменника. Кіплінг продовжував свою літературну діяльність до початку 30-х років, хоча успіх супроводив йому все менше і менше. З 1915 року письменник страждав від гастриту, який згодом виявився виразкою. Помер Редьярд Кіплінг від прориву виразки 18 січня 1936 у Лондоні [6], на 2 дні раніше Георга V. Похований у Куточку поетів у Вестмінстерському абатстві.