Головних героїв твору, остапа й соломію поєднує палке кохання й вірність, обоє рішучі, сильні, запальні, готові долати життєві труднощі. якщо остап дуже нагадує своїх літературних попередників на взір яреми галайди та варнака, миколи джері тощо, то пара головних героїв сприймається нестандартно й додатково збагачує дію любовним мотивом. соломія — вродлива і сильна жінка. вона має високу і міцну, «як на доброго мужика» , постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся» . коли вона разом з остапом тікала з рідного села, то «дивилась у простір засмученими карими очима» . в її очах відбивався і за рідним краєм, який вона покидала, і за невідоме майбутнє. соломія — вольова, мужня й ніжна жінка, щира й вірна подруга остапа. заради коханого та волі вона «вбралась у штани та ладна мандрувати хоч на край світу…» . вона вирішила радше втекти, аніж усе життя прожити в роскоші але з нелюбом. "і прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє все воно " . щоправда, задовольняючи вимоги героїко-романтичного твору, автор трохи ідеалізує персонажів. для відмінювання їхнього благородства він є епізодичних дійових осіб, як-от іван котигорошка — тип надійного товариша. він щиро переймається долею своїх нових друзів, готовий ризикувати власним життям, аби остапові й соломії [
Окрасою збірки "З вершин і низин" стали цикли сонетів ("Вільні сонети", "Тюремні сонети"), які приваблюють читача не тільки своєю класичною витонченою формою, а й високими ідеями добра й краси як вічних світлих категорій буття людини. Показовим у цьому плані є сонет "Сикстинська мадонна"(1881). Цей твір з'явився під враженням від споглядання геніальної картини Рафаеля "Сикстинська Мадонна". у сонеті звучить віра в непереможну силу високого мистецтва й владу його шедеврів над душами людей. Франко продовжує Шевченкову традицію возвеличення жінки-матері, він теж бачить її з немовлям на руках. Цією красою й ніжністю поет просто заворожений. Цей стан передано в сонеті за до риторичних запитань, звертань і окликів.
Окрасою збірки "З вершин і низин" стали цикли сонетів ("Вільні сонети", "Тюремні сонети"), які
приваблюють читача не тільки своєю класичною витонченою формою, а й високими ідеями добра й краси як вічних
світлих категорій буття людини. Показовим у цьому плані є сонет "Сикстинська мадонна"(1881). Цей твір з'явився
під враженням від споглядання геніальної картини Рафаеля "Сикстинська Мадонна". у сонеті звучить віра в непереможну
силу високого мистецтва й владу його шедеврів над душами людей. Франко продовжує Шевченкову традицію возвеличення
жінки-матері, він теж бачить її з немовлям на руках. Цією красою й ніжністю поет просто заворожений.
Цей стан передано в сонеті за до риторичних запитань, звертань і окликів.