Характеристика Остапа й Соломії з "Дорогою ціною" Михайла Коцюбинського:
Остап ⇒ це хлопець з войовничим духом. З раннього дитинства він слухав легенди та розповіді про походи предків, і ці оповідки "будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал". Вирісши, хлопець почав прагнути справедливості та рівності між панами та кріпаками. Волелюбному та справедливому Остапу надзвичайно гірко було дивитись, як одні збагачуються, а інші страждають. Тому він вирішив боротися. Жага до вільного життя змушує хлопця тікати, він додає: "Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму... все ж краще на волі, ніж під паном". Тобто Остап - символ волелюбства, мужності, жаги справедливості. Це не просто бездіяльний хлопець, а справжній борець, який не боїться протесту.
Соломія ⇒ дуже жіночна, проте напрочуд сильна духом дівчина. Соломія не згодна коритись обставинам, вона теж цінує волю. До того ж, дівчина вірна своєму коханому. Вирішуючи йти за ним, вона каже:"Пропадай воно все пропадом!..Піду і я світ за очі". Вона сильна фізично, сильна морально: "...все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою..." Це щира, віддана коханому дівчина, яка вірить у те, що щастя можливо здобути власними силами.
Цвет весныНа дворе стоит весна! После зимней лютой стужи Просыпается от сна Вся природа. Даже лужи Не покроет лед за ночь, Гонит солнце зиму прочь! Набухают соком почки, И зеленые листочки Скоро в струях ветерка Заиграют! А пока Цвета солнца у реки Появились огоньки! Все! Закончились морозы! Распускаются мимозы! Весенний дождьПьет и луг, и дол. Пьют леса, поля.
Где весною дождь Зелена земля.
За неделю-две Лопаются почки,
И лежат потом в траве Их липкие сорочки.
Птицы гнезда вьют, Радуясь друг другу,
Оглашая там и тут Песнями округу.
Без дождя бы нам Не увидеть снова
Ни проросшего зерна, Ни цветка лесного,
Ни смешных птенцов, До поры бессильных,
Ни баранов, ни коров На лугах обильных.
Что бы ел весной Каждый зверь и птица,
Если б ливень проливной Вдруг не смог пролиться?
Мы бы не нашли Мох возле калитки,
И для нас бы не цвели В поле маргаритки.
Лишь песок сухой Был бы под ногами,
Если б ливень проливной Не над нами. АпрельВерба, верба, верба, Верба зацвела. Это значит, — верно, Что весна пришла. Это значит — верно, Что зиме конец. Самый, самый первый Засвистел скворец. Засвистел в скворечне: Ну, теперь я здешний. Но весне не верьте, Слышен ветра свист. Ветер, ветер, ветер По дорогам вертит лист. Все апрелю шутки! Сельский детский сад Утром скинул шубки, В полдень — снегопад. Но не так уж скверно Обстоят дела, Если верба, верба Верба зацвела.
Характеристика Остапа й Соломії з "Дорогою ціною" Михайла Коцюбинського:
Остап ⇒ це хлопець з войовничим духом. З раннього дитинства він слухав легенди та розповіді про походи предків, і ці оповідки "будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал". Вирісши, хлопець почав прагнути справедливості та рівності між панами та кріпаками. Волелюбному та справедливому Остапу надзвичайно гірко було дивитись, як одні збагачуються, а інші страждають. Тому він вирішив боротися. Жага до вільного життя змушує хлопця тікати, він додає: "Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму... все ж краще на волі, ніж під паном". Тобто Остап - символ волелюбства, мужності, жаги справедливості. Це не просто бездіяльний хлопець, а справжній борець, який не боїться протесту.
Соломія ⇒ дуже жіночна, проте напрочуд сильна духом дівчина. Соломія не згодна коритись обставинам, вона теж цінує волю. До того ж, дівчина вірна своєму коханому. Вирішуючи йти за ним, вона каже:"Пропадай воно все пропадом!..Піду і я світ за очі". Вона сильна фізично, сильна морально: "...все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою..." Це щира, віддана коханому дівчина, яка вірить у те, що щастя можливо здобути власними силами.
После зимней лютой стужи
Просыпается от сна
Вся природа. Даже лужи
Не покроет лед за ночь,
Гонит солнце зиму прочь!
Набухают соком почки,
И зеленые листочки
Скоро в струях ветерка
Заиграют! А пока
Цвета солнца у реки
Появились огоньки!
Все! Закончились морозы!
Распускаются мимозы!
Весенний дождьПьет и луг, и дол.
Пьют леса, поля.
Где весною дождь
Зелена земля.
За неделю-две
Лопаются почки,
И лежат потом в траве
Их липкие сорочки.
Птицы гнезда вьют,
Радуясь друг другу,
Оглашая там и тут
Песнями округу.
Без дождя бы нам
Не увидеть снова
Ни проросшего зерна,
Ни цветка лесного,
Ни смешных птенцов,
До поры бессильных,
Ни баранов, ни коров
На лугах обильных.
Что бы ел весной
Каждый зверь и птица,
Если б ливень проливной
Вдруг не смог пролиться?
Мы бы не нашли
Мох возле калитки,
И для нас бы не цвели
В поле маргаритки.
Лишь песок сухой
Был бы под ногами,
Если б ливень проливной
Не над нами.
АпрельВерба, верба, верба,
Верба зацвела.
Это значит, — верно,
Что весна пришла.
Это значит — верно,
Что зиме конец.
Самый, самый первый
Засвистел скворец.
Засвистел в скворечне:
Ну, теперь я здешний.
Но весне не верьте,
Слышен ветра свист.
Ветер, ветер, ветер
По дорогам вертит
лист.
Все апрелю шутки!
Сельский детский сад
Утром скинул шубки,
В полдень — снегопад.
Но не так уж скверно
Обстоят дела,
Если верба, верба
Верба зацвела.