Март — стачка парижских рабочих, в которой участвовало 60 тыс. человек.[источник не указан 1513 дней]
8 апреля — бывший президент Федеральной республики Центральной Америки Франсиско Морасан и лидеры федералистов отправляются из Сальвадора в добровольной изгнание в Коста-Рику и Колумбию[1].
18 июня — Император Николай I издал указ о запрещении использования в официальных документах терминов «Белоруссия», «Литва», «белорусская», «литовская» губернии и введении вместо них названия «Северо-Западный край».
20 июля — в Манчестере (Великобритания) основана Национальная чартистская ассоциация.
19 августа — Великобритания, Пруссия, Австрийская империя и Российская империя предъявили правителю Египта Мухаммеду Али ультиматум с требованием в течение 10 дней отказаться от захваченных владений Османской империи, сохранив титул наследственного правителя Египта и пожизненного правителя Палестины. Ультиматум отклонён[2].
2 ноября — Первая англо-афганская война: отряды свергнутого эмира Афганистана Дост Мухаммеда разбили британские войска генерала Сэйла в Парванском ущелье[3].
5 ноября — Первая англо-афганская война: лидер повстанческого движения эмир Дост Мухаммед и члены его семьи по неясным причинам явились в Кабул и сдались британским военным властям. Через несколько дней они были отправлены в ссылку в Лудхияну[4].
Возникшая в 1834 буржуазная партия вигов, выступавшая против усиления федеральной власти, за развитие промышленности как на Севере, так и на Юге страны и занимавшая компромиссные позиции по отношению к рабству, лишь дважды побеждала на президентских выборах (в 1840 и 1848).
Апрель — Объявление англичанами войны Китаю в связи с запретом последним торговли опиумом на своей территории. Начало Первой Опиумной войны.
«Слово “лірика” у перекладі з давньо- грецької мови означає lyrikós — лірний; твір, виконаний під акомпанемент »Спочатку коломийки були приспівками до танцю, але потім вони перетворилися на самостійний пісенний жанр.Свою історичну повість «Захар Беркут» Франко написав у 1882 році, коли за плечима уже був філософський факультет Львівського університету, переклади Софокла й Евріпіда, дві наукові праці з економіки, фольклорне дослідження «Про Борислав», перші вірші, редакторська робота у журналі «Друг», зміна москвофільської орієнтації на більш радикальну українофільську, два ув’язнення австро-угорською владою за «соціалістичну пропаганду». Крім того, саме у той час романтичний стиль письма поступово змінювався на реалізм.На початку 1882 року у листі до свого приятеля Івана Білея Іван Франко ділився своїми творчими планами: «Думка в мене була — написати повість по-німецьки… історично-сенсаційно-реальну, та що, вже ось пару місяців ношуся з нею, як дурний з ступою, а навіть зачати ще не вспів. Чи вспію ж восени скінчити, і взагалі, чи буде з тої кози м’ясо?». Невідомо, чи перейшов би Іван Якович від слів до діл, якби не… конкурс. Так, літературний тематичний конкурс. І так, уявіть собі, вони уже існували у ХІХ столітті. 27 вересня 1882 року Львівський часопис «Зоря» оголосив конкурс, в умовах якого було зазначено: «Темат до повістей належить брати з нашого народного життя, будь теперішнього, будь минувшого, з життя інтелігенції або з життя сільського люду; по можності переважати повинна сторона ідеальна, єсли тільки не віддаляється від правди. Світлі прояви нашого життя, яко взірці, достойні загального наслідування, будуть для нас найбільше пожаданим матеріалом». Як винагороду переможцеві журнал обіцяв «платити за лист печаті по 20—25 з[олотих] р[инських]», про що ми знаємо із листування письменника. Упродовж півтора місяця Франко працював над текстом. Зрештою, у 1883 році він отримав премію за твір, який було надруковано у «Зорі» під назвою «Захаръ Беркутъ. Образъ громадского житя карпатскои Руси въ XIII вѣцѣ».Жанр: історична повістьКобза́р — український народний співець і музикант. Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами епічної традиції у формі історичних пісень, дум (мелодійних речитативів змінюваних форм), релігійних піснеспівів, моралізаторських пісень, а також казок та переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхня назва — лірники або бандуристи
ответ: 6 февраля — договор Вайтанги.
Март — стачка парижских рабочих, в которой участвовало 60 тыс. человек.[источник не указан 1513 дней]
8 апреля — бывший президент Федеральной республики Центральной Америки Франсиско Морасан и лидеры федералистов отправляются из Сальвадора в добровольной изгнание в Коста-Рику и Колумбию[1].
18 июня — Император Николай I издал указ о запрещении использования в официальных документах терминов «Белоруссия», «Литва», «белорусская», «литовская» губернии и введении вместо них названия «Северо-Западный край».
20 июля — в Манчестере (Великобритания) основана Национальная чартистская ассоциация.
19 августа — Великобритания, Пруссия, Австрийская империя и Российская империя предъявили правителю Египта Мухаммеду Али ультиматум с требованием в течение 10 дней отказаться от захваченных владений Османской империи, сохранив титул наследственного правителя Египта и пожизненного правителя Палестины. Ультиматум отклонён[2].
2 ноября — Первая англо-афганская война: отряды свергнутого эмира Афганистана Дост Мухаммеда разбили британские войска генерала Сэйла в Парванском ущелье[3].
5 ноября — Первая англо-афганская война: лидер повстанческого движения эмир Дост Мухаммед и члены его семьи по неясным причинам явились в Кабул и сдались британским военным властям. Через несколько дней они были отправлены в ссылку в Лудхияну[4].
Возникшая в 1834 буржуазная партия вигов, выступавшая против усиления федеральной власти, за развитие промышленности как на Севере, так и на Юге страны и занимавшая компромиссные позиции по отношению к рабству, лишь дважды побеждала на президентских выборах (в 1840 и 1848).
Апрель — Объявление англичанами войны Китаю в связи с запретом последним торговли опиумом на своей территории. Начало Первой Опиумной войны.
Відповідь:
«Слово “лірика” у перекладі з давньо- грецької мови означає lyrikós — лірний; твір, виконаний під акомпанемент »Спочатку коломийки були приспівками до танцю, але потім вони перетворилися на самостійний пісенний жанр.Свою історичну повість «Захар Беркут» Франко написав у 1882 році, коли за плечима уже був філософський факультет Львівського університету, переклади Софокла й Евріпіда, дві наукові праці з економіки, фольклорне дослідження «Про Борислав», перші вірші, редакторська робота у журналі «Друг», зміна москвофільської орієнтації на більш радикальну українофільську, два ув’язнення австро-угорською владою за «соціалістичну пропаганду». Крім того, саме у той час романтичний стиль письма поступово змінювався на реалізм.На початку 1882 року у листі до свого приятеля Івана Білея Іван Франко ділився своїми творчими планами: «Думка в мене була — написати повість по-німецьки… історично-сенсаційно-реальну, та що, вже ось пару місяців ношуся з нею, як дурний з ступою, а навіть зачати ще не вспів. Чи вспію ж восени скінчити, і взагалі, чи буде з тої кози м’ясо?». Невідомо, чи перейшов би Іван Якович від слів до діл, якби не… конкурс. Так, літературний тематичний конкурс. І так, уявіть собі, вони уже існували у ХІХ столітті. 27 вересня 1882 року Львівський часопис «Зоря» оголосив конкурс, в умовах якого було зазначено: «Темат до повістей належить брати з нашого народного життя, будь теперішнього, будь минувшого, з життя інтелігенції або з життя сільського люду; по можності переважати повинна сторона ідеальна, єсли тільки не віддаляється від правди. Світлі прояви нашого життя, яко взірці, достойні загального наслідування, будуть для нас найбільше пожаданим матеріалом». Як винагороду переможцеві журнал обіцяв «платити за лист печаті по 20—25 з[олотих] р[инських]», про що ми знаємо із листування письменника. Упродовж півтора місяця Франко працював над текстом. Зрештою, у 1883 році він отримав премію за твір, який було надруковано у «Зорі» під назвою «Захаръ Беркутъ. Образъ громадского житя карпатскои Руси въ XIII вѣцѣ».Жанр: історична повістьКобза́р — український народний співець і музикант. Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами епічної традиції у формі історичних пісень, дум (мелодійних речитативів змінюваних форм), релігійних піснеспівів, моралізаторських пісень, а також казок та переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхня назва — лірники або бандуристиПояснення: