Саме так хочеться до тебе звернутись. Не Павлусь, а саме Павло. Тому що за те страшне літо, яке все змінило у твоєму житті, ти з маленького хлопчика Павлуся змушений був стати дорослим і сміливим козаком Павлом. Я пишу тобі цього листа, щоб сказати, що ти дуже хоробрий, відважний і вірний. Саме твоя вірність і любов до рідного краю, родини, традицій і звичаїв свого народу до тобі вистояти в ці страшні дні. Я вражена тим, що ти не побоявся один відправитися в Крим на пошуки рідної сестри Ганусі. А ще ти розумний і хитрий. Адже це було дуже кмітливо зробити так, щоб самі татари шукали твою сестру. Думаю, що Ганусі дуже поталанило мати такого брата як ти. І не лише їй. Коли ти віддавав старшому братові Петрові бублик з медом, який ще беріг запах маминих рук, рідної домівки, моє серце кровʼю обливалося. Цей бублик – це все що залишилося тобі і братові на спомин про маму, яку так по звірячому вбили татари. І хоч твоя щирість, наївність, а то й впертість інколи слугували тобі погану службу, та все ж саме вони до привернути до себе серця багатьох людей. Адже, навіть жорстокий і підлий вчинок зрадника Карима, привів тебе до людей, які до тобі у пошуках сестри. А ще ця історія навчила тебе прощати. А це також потрібно вміти. Не даремно навіть сотник Не-доля, який мало тебе знав, сказав після твоєї втечі до Криму: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...». Сподіваюся, що так у твоєму житті і сталося.
Відповідь:
Здоров будь, козаче Павло!
Саме так хочеться до тебе звернутись. Не Павлусь, а саме Павло. Тому що за те страшне літо, яке все змінило у твоєму житті, ти з маленького хлопчика Павлуся змушений був стати дорослим і сміливим козаком Павлом. Я пишу тобі цього листа, щоб сказати, що ти дуже хоробрий, відважний і вірний. Саме твоя вірність і любов до рідного краю, родини, традицій і звичаїв свого народу до тобі вистояти в ці страшні дні. Я вражена тим, що ти не побоявся один відправитися в Крим на пошуки рідної сестри Ганусі. А ще ти розумний і хитрий. Адже це було дуже кмітливо зробити так, щоб самі татари шукали твою сестру. Думаю, що Ганусі дуже поталанило мати такого брата як ти. І не лише їй. Коли ти віддавав старшому братові Петрові бублик з медом, який ще беріг запах маминих рук, рідної домівки, моє серце кровʼю обливалося. Цей бублик – це все що залишилося тобі і братові на спомин про маму, яку так по звірячому вбили татари. І хоч твоя щирість, наївність, а то й впертість інколи слугували тобі погану службу, та все ж саме вони до привернути до себе серця багатьох людей. Адже, навіть жорстокий і підлий вчинок зрадника Карима, привів тебе до людей, які до тобі у пошуках сестри. А ще ця історія навчила тебе прощати. А це також потрібно вміти. Не даремно навіть сотник Не-доля, який мало тебе знав, сказав після твоєї втечі до Криму: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...». Сподіваюся, що так у твоєму житті і сталося.
Пояснення: