Написати листа Івану Силі (це має бути символічний відгук на повість, на пригодницькі події у творі, характеристику героїв, побажання чи зауваження). Дотримуйтесь культури листування.( ів)

На мій погляд, протиставлення в цьому разі некоректне. Телевізор і книжка виконують різні функції. В усякому разі, я вважаю, перевагу слід віддати літературі, а телевізор може виконувати хіба що інформативну та розважальну функції. 
Народна мудрість свідчить: той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор. А обирати це має кожен сам для себе.
Хочете, щоб вам вкладали в голову готові думки і керували вами все життя? Дивіться телевізор.
Хочете мати про все на світі власну думку, хочете вміти мислити і пізнати життя по-справжньому - читайте художню літературу. 

Мені сподобалась казка Василя Симоненка "Цар Плаксій і Лоскотон". В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: "всі сльозливі через край". Цар домагався, щоб в країні плакали "всі діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві — ні!" І зовсім сутужно пришилось би жителям тієї країни, якби не жив серед них "добрий дядько Лоскотон". Його всі дуже любили за лагідну веселу вдачу, він приносив "до усіх голосний та щирий сміх". І навіть коли доброго чарівника ув'язнили Плаксієві слуги, прості люди допомагають йому звільнитися. Лоскотон віддячив сповна — "розвалив поганський трон".

Ця казка дуже повчальна. Її головні герої — Лоскотон і цар Плаксій — абсолютно протилежні. Це неначе Добро і Зло, які по сгійно сперечаються між собою за владу над людськими душами. Показовий фінал казки. "Цар Плаксій помер від сміху", а Лоскотон "живе й понині!" Так автор виражає свою віру в перемогу Добра над Злом. Особливо мені сподобалось, що Плаксій помер саме від сміху. Бо сила сміху, добра — переможна. Там, де сльози — там страх, поневолення, злидні. Там, де сміх — там свобода, радість, надія. А їх неможливо знищити так же точно, як саме життя.

Думаю до