Анатолій Дімаров в своїй книжці, тетралогії «На коні і під конем» постає проблеми формування особистості.
Назва твору пов’язана з тим, що в нашому житті ми можемо бути на дні, а можемо мати успіх в чомусь, тобто це антитеза: низ – верх, радощі – біль, гріхи – духовне зростання, норов – поборкання норову.
Якщо приводити приклад з тексту, то життя головного героя саме й показує цю антитезу: гарне – погане. Хлопчик поводив себе не дуже добре, він чубився з братом, шкодив, дратував тварин, крав фрукти та ін. Але у дорослому бутті він змінюється, на місце бешкетника приходить вже людина, яка повна почуттів, здатна на співпереживання. Триває процес соціалізації, герой (Толик) в умовах нелегкого життя набуває таких рис, як: мужність, незламність, витривалість. На його прикладі автор розкриває менталітет слов’янської душі.
Таким чином, в назві закладено загальне уявлення уроків життя: на коні чи під конем.
Ми так часто чуємо, що потрібно вірити в себе. Люди кажуть, що, починаючи якусь справу, потрібно налаштуватися на успіх. Якщо ж заздалегідь налаштуватися на невдачу, то вона, можливо, й станеться.
З іншого боку, нас вчать тверезо оцінювати свої сили та можливості. Наприклад , важко отримати високий бал з предмета, який протягом всього року не вчив. Хоча кожен з нас знає таких везунчиків, яким все дістається легко. Ці люди вірять у свою добру вдачу. А якщо везунчики ще й щось роблять задля досягнення своєї мети, то таким хлопцям і ціни немає. Все у них буде добре, все вийде.
Часто людина не вірить в себе, тому що думає, що не годиться для чогось, що не гідна, що ще не готова. Наприклад , хлопець впевнений, що не подобається дівчатам. Саме тому дівчина в нього не з'явиться. Або людина хоче влаштуватися на роботу, але в глибині душі боїться цього. Наприклад, що там обдурять, що буде занадто важко. Або не так вже ця робота йому й потрібна. У підсумку ніяк не виходить цю роботу знайти.
Вчинок, здійснений без віри в себе - це «ані риба, ані м'ясо». Щоб віднайти справжню віру в себе, треба вірити в те, що робиш. Коли людині щось життєво важливо, вона збирає всі свої сили та йде до мети. Вона не думає: «а може, не треба?». Людина спотикається, падає, набиває гулі, але не здається. По дорозі вона й набуває впевненості, поваги до себе. Досягнення мети - це лише результат цієї віри.
Анатолій Дімаров в своїй книжці, тетралогії «На коні і під конем» постає проблеми формування особистості.
Назва твору пов’язана з тим, що в нашому житті ми можемо бути на дні, а можемо мати успіх в чомусь, тобто це антитеза: низ – верх, радощі – біль, гріхи – духовне зростання, норов – поборкання норову.
Якщо приводити приклад з тексту, то життя головного героя саме й показує цю антитезу: гарне – погане. Хлопчик поводив себе не дуже добре, він чубився з братом, шкодив, дратував тварин, крав фрукти та ін. Але у дорослому бутті він змінюється, на місце бешкетника приходить вже людина, яка повна почуттів, здатна на співпереживання. Триває процес соціалізації, герой (Толик) в умовах нелегкого життя набуває таких рис, як: мужність, незламність, витривалість. На його прикладі автор розкриває менталітет слов’янської душі.
Таким чином, в назві закладено загальне уявлення уроків життя: на коні чи під конем.
Ми так часто чуємо, що потрібно вірити в себе. Люди кажуть, що, починаючи якусь справу, потрібно налаштуватися на успіх. Якщо ж заздалегідь налаштуватися на невдачу, то вона, можливо, й станеться.
З іншого боку, нас вчать тверезо оцінювати свої сили та можливості. Наприклад , важко отримати високий бал з предмета, який протягом всього року не вчив. Хоча кожен з нас знає таких везунчиків, яким все дістається легко. Ці люди вірять у свою добру вдачу. А якщо везунчики ще й щось роблять задля досягнення своєї мети, то таким хлопцям і ціни немає. Все у них буде добре, все вийде.
Часто людина не вірить в себе, тому що думає, що не годиться для чогось, що не гідна, що ще не готова. Наприклад , хлопець впевнений, що не подобається дівчатам. Саме тому дівчина в нього не з'явиться. Або людина хоче влаштуватися на роботу, але в глибині душі боїться цього. Наприклад, що там обдурять, що буде занадто важко. Або не так вже ця робота йому й потрібна. У підсумку ніяк не виходить цю роботу знайти.
Вчинок, здійснений без віри в себе - це «ані риба, ані м'ясо». Щоб віднайти справжню віру в себе, треба вірити в те, що робиш. Коли людині щось життєво важливо, вона збирає всі свої сили та йде до мети. Вона не думає: «а може, не треба?». Людина спотикається, падає, набиває гулі, але не здається. По дорозі вона й набуває впевненості, поваги до себе. Досягнення мети - це лише результат цієї віри.
Объяснение: