Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.
На мою думку, із цієї історії можна почерпнути багато мудрості. По–перше, відчайдушна спроба втечі Остапа й Соломії демонструє нам усю нескореність та волелюбність українського народу. Як і безліч селян в 30х роках 19 століття, вони не побоялися покинути рідний дім, аби віднайти свободу. Ні небезпеки, ні смертельні загрози, ні труднощі не змогли зупинити невпинний потік сподівань на вільне життя. Закохані чудово знали, якою може бути плата за їхню мрію, проте, не вагаючись, кинулися до волі. Їхня справжня віра й жертовність заради одне одного насправді вражає. Врешті за свободу їм таки довелося сплатити найвищу плату — життя. Соломія, намагаючись визволити Остапа, втонула в Дунаї, а парубок залишився вбитим морально й фізично, бо втратив кохану.
Охота – один из самых древних промыслов. Особенно большую роль она играла в Красноярском крае. Ведь наш край богат различными видами зверей и птиц. Тайга в нашем крае занимает большую по площади территорию, чем другие природные зоны. Большинство царских шуб и головных уборов были сшиты из сибирского меха. С тех пор уже утекло много воды, сменилось две формы власти, и охота стала далеко не похожа на ту, что была раньше. С появлением современных технологий представления об охоте круто изменились. Появились оружия, различные силки и капканы.
Так же в охоте появилось новое понятие «Культурная охота» По моему мнению «Культурная охота» - это охота с использованием фоторужья. Ведь охота за хорошим снимком, бесспорно, по выплеску адреналина и ощущениям, может сравниться с погоней за лосем. Фотоохота полностью позволяет сохранить девственную, нетронутую красоту природы во всём её великолепии и разнообразии. Она может показать другую сторону природы: прекрасную, незабываемую и неповторимую.
Этот рассказ на тему охота с описанием в году его рассказывала в своей школе придумывала
Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.
На мою думку, із цієї історії можна почерпнути багато мудрості. По–перше, відчайдушна спроба втечі Остапа й Соломії демонструє нам усю нескореність та волелюбність українського народу. Як і безліч селян в 30х роках 19 століття, вони не побоялися покинути рідний дім, аби віднайти свободу. Ні небезпеки, ні смертельні загрози, ні труднощі не змогли зупинити невпинний потік сподівань на вільне життя. Закохані чудово знали, якою може бути плата за їхню мрію, проте, не вагаючись, кинулися до волі. Їхня справжня віра й жертовність заради одне одного насправді вражає. Врешті за свободу їм таки довелося сплатити найвищу плату — життя. Соломія, намагаючись визволити Остапа, втонула в Дунаї, а парубок залишився вбитим морально й фізично, бо втратив кохану.
Объяснение:
Охота – один из самых древних промыслов. Особенно большую роль она играла в Красноярском крае. Ведь наш край богат различными видами зверей и птиц. Тайга в нашем крае занимает большую по площади территорию, чем другие природные зоны. Большинство царских шуб и головных уборов были сшиты из сибирского меха. С тех пор уже утекло много воды, сменилось две формы власти, и охота стала далеко не похожа на ту, что была раньше. С появлением современных технологий представления об охоте круто изменились. Появились оружия, различные силки и капканы.
Так же в охоте появилось новое понятие «Культурная охота» По моему мнению «Культурная охота» - это охота с использованием фоторужья. Ведь охота за хорошим снимком, бесспорно, по выплеску адреналина и ощущениям, может сравниться с погоней за лосем. Фотоохота полностью позволяет сохранить девственную, нетронутую красоту природы во всём её великолепии и разнообразии. Она может показать другую сторону природы: прекрасную, незабываемую и неповторимую.
Этот рассказ на тему охота с описанием в году его рассказывала в своей школе придумывала