Я дуже люблю як сучасну, так і класичну музику, люблю співати пісні. Навіть важко уявити своє життя без них.
Я довго думала, яку ж із пісень назвати найулюбленішою? І прийшла до висновку, що то «Колискова» Моцарта. Так, саме цей твір я люблю понад усе. Ця пісня знайома мені дуже давно, бо ще тоді, коли я була в колисочці, її ніжно співала матуся. І потім, коли я вже почала підростати і пішла до школи, мама все рівно увечері іноді співала її для мене. І від цієї зворушливої мелодії і подушка давалась м’якішою, і ковдра теплішою, і ставало так затишно-затишно.
Ця пісня, ласкава і ніжна, спокійна і зворушлива, чарувала мене своєю мелодійністю і красою. Всім серцем я відчувала, як мати любить мене. На душі ставало так добре і затишно. Коли звучала ця мелодія, я відчувала себе щасливою і думала: «Нехай так буде завжди!»
Я дуже люблю як сучасну, так і класичну музику, люблю співати пісні. Навіть важко уявити своє життя без них.
Я довго думала, яку ж із пісень назвати найулюбленішою? І прийшла до висновку, що то «Колискова» Моцарта. Так, саме цей твір я люблю понад усе. Ця пісня знайома мені дуже давно, бо ще тоді, коли я була в колисочці, її ніжно співала матуся. І потім, коли я вже почала підростати і пішла до школи, мама все рівно увечері іноді співала її для мене. І від цієї зворушливої мелодії і подушка давалась м’якішою, і ковдра теплішою, і ставало так затишно-затишно.
Ця пісня, ласкава і ніжна, спокійна і зворушлива, чарувала мене своєю мелодійністю і красою. Всім серцем я відчувала, як мати любить мене. На душі ставало так добре і затишно. Коли звучала ця мелодія, я відчувала себе щасливою і думала: «Нехай так буде завжди!»