ВЕРЕСАЙ (Лобза) Остап Микитович (бл. 1803 – квіт. 1890) – видатний укр. кобзар. Н. в с. Калюжинці (нині село Срібнянського р-ну Черніг. обл.) в родині кріпаків-музикантів. Осліп на 4-му році життя. 15-річним хлопцем пішов навчатися гри на кобзі і, маючи гарний голос (тенор) та досконалий слух, швидко опанував кобзарське мист-во (див. Кобзарі). Чудово виконував нар. думи і пісні. Мандрував бл. сорока років шляхами України. Творчістю в. зацікавився рос. худож.-фольклорист Л.Жемчужников, який намалював його портрет, записав кілька пісень від нього, познайомив з П.Кулішем. Останній також записав кілька дум та пісень.
1871 в. вперше співав у Києві на відкритті Колегії Павла Ґалаґана. У верес. 1873 виступав на засіданні пд.-зх. від-ня Рос. геогр. т-ва в Києві, де М.Лисенко виголосив реферат на тему "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм". Під час роботи 3-го археол. з'їзду, що відбувався в Києві 1874, в. слухали вчені-славісти з усієї Європи. 1875 в. у супроводі П.Чубинського та М.Лисенка побував у Санкт-Петербурзі, де співав у клубі художників на гостині, влаштованій на честь Т.Шевченка; в етногр. від-ні Рос. геогр. т-ва; в Зимовому палаці; в приміщенні Дворянського зібрання; в Соляному м-ку на околиці С.-Петербурга, де влаштовувалися пром. й кустарні виставки. П.Чубинський та О.Русов записали від в. понад 20 пісень та дум. В його репертуарі було чимало істор. тв.: "Як три брати з Азова втікали", "Невольницька", "Дума про бурю на Чорному морі", "Про удову та трьох синів", "Дума про Федора Безрідного", "Про Олексія Поповича" та ін. На виступах він майже завжди виконував свою улюблену пісню "Про правду і кривду", за виконання якої його часто заарештовували.
У в. була своєрідна кобзарська школа. Серед його учнів – Василь Бублик з с. Никонівка (нині село Срібнянського р-ну), Яростей і Янголь з с. Березівка (нині село Талалаївського р-ну; обидва Черніг. обл.), Антон Негрій з Калюжинців. Т.Шевченко подарував в. "Кобзар" з власним підписом від 23 жовт. 1860.
Що таке єдність? Єдність – це тісний зв’язок між людьми, згуртованість, цілісність, неподільність. Через віки ми бачимо силу народу в його єдності. Лише тоді, коли ми разом, ми є великою, майже непереможною силою. З історії, з віршів і повістей ми бачимо, що тільки об’єднавшись в єдине ціле, ми можемо здолати будь - якого ворога, навіть найсильнішого.
У повісті “Захар Беркут” Іван Франко наголошував на необхідності загальнонародного єднання, вважаючи, що лише тоді можна досягти найголовнішої мети.
“Один у полі не воїн” - каже народне прислів’я. Та й один палець на руці нічого неспроможний зробити. Тільки п’ять пальців руку роблять сильнішою. От і споконвічний закон народу – це єдність. Об’єднавшись разом, ми можемо досягти неймовірних висот.
Про єдність розповідають і твори українських письменників. У романі “Ярослав Мудрий” Олександр Олесь повідав нам про життя одного з найвеличніших правителів стародавньої України. Князь Ярослав Мудрий уславився тим, що за його правління Україна стала багата, заможна та найголовніше – об’єднана під рукою князя. Перед смертю Ярослав Мудрий заповів своїм нащадкам, щоб вони трималися разом, не сварилися, лиш тоді жоден ворог їм не страшний. Він казав: ”Не сваріться, живіть в згоді: тільки мир збере усе, а незгода, наче вітер, по полю рознесе…”
Згода, єдність – це сила держави! Славетна Козацька республіка на Запорожжі існувала завдяки єдності. Козаки виборювали свої права та свободу. Не кожен за себе, а разом. Коли ж вороги нападали, вони відбивалися від них усі разом.
В часи Великої Вітчизняної війни тільки об’єднання народу воєдино привело до перемоги над фашистськими загарбниками. Війна, як завжди, почалася раптово і без попереджень. Та хоча перевага була на боці фашистів, народ зумів зібрати всі свої сили та дати гідну відсіч окупантам. Саме об’єднання та взаєморозуміння до народу перемогти могутню силу фашистів.
Ця страшна війна залишила після себе тільки горе, біль, руїни та смерть. Та завдяки взаємоповазі, а головне єдності та взаєморозумінню народ зумів відновити країну та повернути те, що було втрачено.
Дуже багато існує легенд та переказів про об’єднання народу. Але сказати можна тільки одне -- тільки завдяки повазі один до одного,взаєморозумінню, а найголовніше завдяки єдності, ми – непереможні, і не один ворог нам не страшний! Тому любіть один одного, поважайте людей, які вас оточують,а головне – будьте єдині, бо єдність народу - це сила держави!
ВЕРЕСАЙ (Лобза) Остап Микитович (бл. 1803 – квіт. 1890) – видатний укр. кобзар. Н. в с. Калюжинці (нині село Срібнянського р-ну Черніг. обл.) в родині кріпаків-музикантів. Осліп на 4-му році життя. 15-річним хлопцем пішов навчатися гри на кобзі і, маючи гарний голос (тенор) та досконалий слух, швидко опанував кобзарське мист-во (див. Кобзарі). Чудово виконував нар. думи і пісні. Мандрував бл. сорока років шляхами України. Творчістю в. зацікавився рос. худож.-фольклорист Л.Жемчужников, який намалював його портрет, записав кілька пісень від нього, познайомив з П.Кулішем. Останній також записав кілька дум та пісень.
1871 в. вперше співав у Києві на відкритті Колегії Павла Ґалаґана. У верес. 1873 виступав на засіданні пд.-зх. від-ня Рос. геогр. т-ва в Києві, де М.Лисенко виголосив реферат на тему "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм". Під час роботи 3-го археол. з'їзду, що відбувався в Києві 1874, в. слухали вчені-славісти з усієї Європи. 1875 в. у супроводі П.Чубинського та М.Лисенка побував у Санкт-Петербурзі, де співав у клубі художників на гостині, влаштованій на честь Т.Шевченка; в етногр. від-ні Рос. геогр. т-ва; в Зимовому палаці; в приміщенні Дворянського зібрання; в Соляному м-ку на околиці С.-Петербурга, де влаштовувалися пром. й кустарні виставки. П.Чубинський та О.Русов записали від в. понад 20 пісень та дум. В його репертуарі було чимало істор. тв.: "Як три брати з Азова втікали", "Невольницька", "Дума про бурю на Чорному морі", "Про удову та трьох синів", "Дума про Федора Безрідного", "Про Олексія Поповича" та ін. На виступах він майже завжди виконував свою улюблену пісню "Про правду і кривду", за виконання якої його часто заарештовували.
У в. була своєрідна кобзарська школа. Серед його учнів – Василь Бублик з с. Никонівка (нині село Срібнянського р-ну), Яростей і Янголь з с. Березівка (нині село Талалаївського р-ну; обидва Черніг. обл.), Антон Негрій з Калюжинців. Т.Шевченко подарував в. "Кобзар" з власним підписом від 23 жовт. 1860.
Що таке єдність? Єдність – це тісний зв’язок між людьми, згуртованість, цілісність, неподільність. Через віки ми бачимо силу народу в його єдності. Лише тоді, коли ми разом, ми є великою, майже непереможною силою. З історії, з віршів і повістей ми бачимо, що тільки об’єднавшись в єдине ціле, ми можемо здолати будь - якого ворога, навіть найсильнішого.
У повісті “Захар Беркут” Іван Франко наголошував на необхідності загальнонародного єднання, вважаючи, що лише тоді можна досягти найголовнішої мети.
“Один у полі не воїн” - каже народне прислів’я. Та й один палець на руці нічого неспроможний зробити. Тільки п’ять пальців руку роблять сильнішою. От і споконвічний закон народу – це єдність. Об’єднавшись разом, ми можемо досягти неймовірних висот.
Про єдність розповідають і твори українських письменників. У романі “Ярослав Мудрий” Олександр Олесь повідав нам про життя одного з найвеличніших правителів стародавньої України. Князь Ярослав Мудрий уславився тим, що за його правління Україна стала багата, заможна та найголовніше – об’єднана під рукою князя. Перед смертю Ярослав Мудрий заповів своїм нащадкам, щоб вони трималися разом, не сварилися, лиш тоді жоден ворог їм не страшний. Він казав: ”Не сваріться, живіть в згоді: тільки мир збере усе, а незгода, наче вітер, по полю рознесе…”
Згода, єдність – це сила держави! Славетна Козацька республіка на Запорожжі існувала завдяки єдності. Козаки виборювали свої права та свободу. Не кожен за себе, а разом. Коли ж вороги нападали, вони відбивалися від них усі разом.
В часи Великої Вітчизняної війни тільки об’єднання народу воєдино привело до перемоги над фашистськими загарбниками. Війна, як завжди, почалася раптово і без попереджень. Та хоча перевага була на боці фашистів, народ зумів зібрати всі свої сили та дати гідну відсіч окупантам. Саме об’єднання та взаєморозуміння до народу перемогти могутню силу фашистів.
Ця страшна війна залишила після себе тільки горе, біль, руїни та смерть. Та завдяки взаємоповазі, а головне єдності та взаєморозумінню народ зумів відновити країну та повернути те, що було втрачено.
Дуже багато існує легенд та переказів про об’єднання народу. Але сказати можна тільки одне -- тільки завдяки повазі один до одного,взаєморозумінню, а найголовніше завдяки єдності, ми – непереможні, і не один ворог нам не страшний! Тому любіть один одного, поважайте людей, які вас оточують,а головне – будьте єдині, бо єдність народу - це сила держави!