Якби мені випала така чудова можливість, як попросити про щось Тараса Григоровича Шевченка, я,мабуть , не про що б не прохала, бо просто поспілкуватися з такою видатною людиною для мене вже б було величезним дарунком долі. Хоча ні, скоріш за все, я попросила б його розповісти про себе, про свою родину, про становище українців, знаю, це була б дуже болюча для нього тема, але почути про кріпацтво й соціальний, релігійний та культурний гніт України й її народу було б цікаво почути саме від тієї людини, як це пережила і не завуальовувала б це якимись недомовками, історичних фактів, він би розповів все так, як було. Також, я попросила б його показати свої малюнки, бо як відомо Шевченко був не тільки знаменитим поетом, а й дуже талановитим художником. Картини й вірші його вражають своєю глибиною, правдивістю. Я вважаю, з такою людиною, як Тарас Григорович Шевченко було б дуже цікаво зустрітися і поговорити про становище тогочасної України. Вибач, тема важка дуже, хоч це й мій найулюблініший поет, тому більш нічого не можу придумати)
1.«Не ходи, -каже,- холодно, змерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаєш, то я й умру, не діжду, поки ти й одужаєш»
Мати ("Скарб" Олекса Сторожнко)
2. «Нате вам за працю, а се наші гроші, бо самі таки розсудіть: хто б їх у чужу хату вкинув,
якби не сам Бог того схотів!»
Наймит ("Скарб" Олекса Сторожнко)
3. «Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов.»
Павлусь ("Скарб" Олекса Сторожнко)
4. «На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? Що з ним станеться, як ми
помремо?..
Старий (баько) ("Скарб" Олекса Сторожнко)
5. «Ми тебе так з периною на руках і понесемо; не тебе нам треба, а твого щастя…
Парубки ("Скарб" Олекса Сторожнко)