Нещодавно я прочитала цікаву та щиру казку «Хуха-Моховинка» В.Короліва-Старого. Це чудова розповідь про маленьку лісову істоту, яка має «велике» серце.
Казка навчає нас любити рідних та близьких, бути небайдужими та уважними до інших. Хуха сумує без своїх друзів: «тяжко жити без рідного товариства». Вона показує нам приклад ввічливості: «попрощалася, красненько подякувала гостинним козам». Маленька істота працьовита, добра, слухняна, лагідна.
Страждання, самотність, холод та голод випали на долю Моховинки, але вона сміливо та терпляче долає всі труднощі: знесилена «мандрувала все дал сть та кмітливість ставали їй у пригоді: «під нею було кілька щілин, якими можна було пролізти». Коли сталося нещастя у хліві, хуха швидко прийшла на до покликала дітей, потім дорослі врятували козу Лиску.
У вчинках маленької лісової істоти ми бачимо великий оптимізм, мрію та надію про краще життя. Вміння пробачати – дуже добра риса хухи. Автор на прикладі Моховинки спонукає нас бути добрими, працьовитими, пробачати іншим, робити добро. Вона може бути для нас добрим прикладом.
Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом. Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчина — це стара ворожка до якої вона звертається за до Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в тополю.
Нещодавно я прочитала цікаву та щиру казку «Хуха-Моховинка» В.Короліва-Старого. Це чудова розповідь про маленьку лісову істоту, яка має «велике» серце.
Казка навчає нас любити рідних та близьких, бути небайдужими та уважними до інших. Хуха сумує без своїх друзів: «тяжко жити без рідного товариства». Вона показує нам приклад ввічливості: «попрощалася, красненько подякувала гостинним козам». Маленька істота працьовита, добра, слухняна, лагідна.
Страждання, самотність, холод та голод випали на долю Моховинки, але вона сміливо та терпляче долає всі труднощі: знесилена «мандрувала все дал сть та кмітливість ставали їй у пригоді: «під нею було кілька щілин, якими можна було пролізти». Коли сталося нещастя у хліві, хуха швидко прийшла на до покликала дітей, потім дорослі врятували козу Лиску.
У вчинках маленької лісової істоти ми бачимо великий оптимізм, мрію та надію про краще життя. Вміння пробачати – дуже добра риса хухи. Автор на прикладі Моховинки спонукає нас бути добрими, працьовитими, пробачати іншим, робити добро. Вона може бути для нас добрим прикладом.
Объяснение:
Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом. Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчина — це стара ворожка до якої вона звертається за до Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в тополю.