Написати стисли переказ тексту. Будь ласка, до ть ЗІРКОВИЙ ШЛЯХ КОРОЛЬОВА

У тисяча дев’ятсот п’ятдесят сьомому році ракета вивела на орбіту штучний супутник Землі. Це стало першим необхідним кроком в освоєнні космічного простору. Без ракети-носія не могло бути й мови про космічні польоти.

На чолі великої справи стояв керівник, який вірив у реальність таких польотів у той час, коли багато хто вважав їх фантастикою. Цим керівником був головний конструктор, академік, українець Сергій Корольов.

Працювати з Корольовим було важко, але цікаво. Підвищена вимогливість, стислі терміни завершення завдань, новизна, яка приховувала не лише приємні несподіванки, - усе це змушувало тих, хто з ним працював, постійно перебувати в стані нервового напруження.

Проте всі ці труднощі, незручності, а інколи й серйозні неприємності видавалися мізерними порівняно із захопливо цікавою роботою. Однією з причин постійного інтересу до роботи була її новизна. Корольов не любив спокійного життя, не любив повторюватися. Розробляючи якусь нову конструкцію, пройшовши виснажливий шлях пошуків, нарешті надавши конструкції потрібного ступеня завершеності, він начебто втрачав інтерес до теми. Часто свої досягнення «дарував» спорідненому колективу, причому навіть переводив своїх колег у нову групу конструкторів. Це свідчило про масштабність його поглядів і невичерпну творчість.Попри велику щедрість Сергій Корольов нікому не передавав тематики, пов’язаної з пілотуванням польотів. Мабуть, неабияка роль у цьому належала його юнацькій мрії - літати на планерах, а потім на ракетному апараті. Тому й не дивно, що всю інформацію про космонавтів він відстежував сам і контролював дуже ретельно.Відбір і підготовка перших космонавтів проводилися паралельно з удосконаленням кораблів. Так само як не було ніякого досвіду створення космічних кораблів, був відсутній і досвід підготовки космонавтів. Що очікувало людину в космічному просторі? Достеменно було відомо, що вона опиниться в невагомості, що під час підйому та спуску на неї будуть впливати великі перевантаження, що корабель перебуватиме під дією космічного випромінювання. Як вплине космічний політ на психіку людини? На ці запитання ніхто не міг відповісти.
Було приємно відчувати, що космічні рейси перекреслили песимістичні прогнози деяких учених, згідно з якими людина більше доби не зможе існувати в космосі, а тривала невагомість може стати бар’єром для його освоєння.

Космонавтика розширила обрії наших знань, стимулювала розвиток багатьох галузей науки й техніки. Земляни завжди будуть із вдячністю пам’ятати імена людей, які відкрили нову сферу людської діяльності. У цьому сузір’ї імен одне з найяскравіших - ім’я нашого співвітчизника - авіаконструктора Сергія Корольова (Із журналу).​​

1 «Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»
2 «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду.».
3 «Моє все багатство єсть моє добрє ім’я».
9 Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».
4 «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».
5 «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої».
6 Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж»
7 Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує».
8 Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».

Эту замечательную поэтическую строку великого русского поэта А.Пушкина весьма логично продолжить не менее замечательной сентенцией великого украинского писателя Н.Гоголя: «Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи!»А знал ли ее сам Николай Васильевич – урожденный украинский шляхтич Яновский, вошедший в историю мировой литературы как великий русский писатель Гоголь? Над этим, скорее риторическим, вопросом наверняка задумывались многие литераторы двух минувших столетий, да и просто умеющие думать читатели его гениальных произведений. И ночь в гоголевской прозе – не просто поэтический образ, метафора. Ночь, как естественная противоположность дня, нередко воспринимается как теневая сторона жизни людей. И не только современников Николая Гоголя, но и нас, ныне живущих на украинской земле.Сдается мне, как сказал бы один из гоголевских персонажей, что именно эта сторона человеческого бытия больше всего интересовала писателя, в ней он искал и находил какие-то зерна истины, стремясь отделить их от плевел повседневности, обильно зараженных ложью, подлостью, предательством.Ведь что есть на самом деле поэма Гоголя «Мертвые души», по сути, венчающая всё его творчество? Это гротеск на современных ему хозяев Российской империи – групповой портрет помещичьего класса, представленного в виде живых мертвецов. Его сатирические образы выходят далеко за пределы разоблачения феодально-крепостнического общества 19-го века. Кто сейчас сумел бы так броско и беспощадно описать жизнь современного украинского села, как и прежде, закрепощённого мертвенной властью теперешних Плюшкиных и Маниловых?Но еще менее нынешние мастера слова дать подлинную характеристику денежногочеловека – Чичикова 21-го века, разъезжающего по стране с одной единственной целью: скупать всё и вся! Подлец ли Чичиков? – спрашивает читателя Гоголь. «Почему же подлец, зачем же быть так строгу к другим? Теперь у нас подлецов не бывает, есть люди благонамеренные, приятные… Справедливее всего назвать его: хозяин, приобретатель». Вот, оказывается, в чём вина всего:приобретение!А разве в наши дни что-либо изменилось категорически? Нет и нет! Чем больше миллиардов «баксов» и «евриков» скапливается на закордонных счетах украинских олигархов, тем более нищает простой человек, нередко уже не имеющий не только хлеба насущного, но и возможности его заработать.Тема «мертвых душ» в поэме Гоголя возникает и как мертвая душа тех самых денег, отвергающая живую человеческую душу; для неё не существует ничего человеческого, для неё человек – лишь носитель чужого денежного мешка. И здесь, как и во многих других произведениях Гоголя, доминирующую роль играет противопоставление жизни и смерти, света и тьмы, дня и ночи…Так воспринимал Н.Гоголь окружающую действительность на склоне своей, столь непродолжительной жизни. А каково было его мировосприятие на заре писательской биографии, каким он сам был тогда? «Зри в корень», – сказано у Козьмы Пруткова. Корень же Николая Гоголя, как известно, украинский. Родился он 1 апреля (не с тех ли пор отмечается День смеха?) в Сорочинцах на Полтавщине в 1809 г., а учился в Нежинской гимназии на Черниговщине. И лишь в 19-летнем возрасте отправился он для поступления на службу в столицу империи Санкт-Петербург.В ту пору он еще далек был от писательского творчества, мечтая лишь о государственной деятельности в области юстиции. В одном из гимназических писем Николай признается в этом своему дяде, поясняя, почему он хотел бы отдать свои силы подвигам именно на этом поприще: «Неправосудие – величайшее в свете зло, более всего разрывало мне сердце». Государственная служба представлялась юному Гоголю благороднейшим трудом во имя счастья сограждан, а его идеалы, далёкие от официозных представлений, были согреты гуманизмом, патриотическим и гражданственным пафосом.С такими возвышенными мечтами появляется нежинский гимназист в суровой и серой северной столице. Все здесь холодно и равнодушно к нему, к его восторженным мечтаниям. Попав все же, после долгих хождений, попыток и унижений, на государственную службу, Гоголь испытывает жестокое разочарование. «Здесь всё подавлено, – пишет он матери, – всё погрязло в бездельных, ничтожных трудах». Осуществить свои мечты, быть полезным соотечественникам оказалось невозможным!..Царский Петербург оказался иным, чем представлялось в провинциальном Нежине. И Гоголь обращается всеми своими помыслами к животворному источнику: к народу. Он глубоко затаил едкую горечь разочарования, в душе его откладывались столичные чиновничьи впечатления, чтобы впоследствии оформиться в классические Петербургские повести. Но и они не могли вырасти на пустом месте – плодородной почвой для них стали детские и юношеские впечатления народной жизни его родины, вылившиеся в «Вечерах на хуторе близ Диканьки».