Захисники Вітчизни! Так ми називаємо тих людей, які протягом тисячоліть оберігали нашу землю, боронили її від нападників, захищали вдень і вночі, проливаючи кров і віддаючи життя.
23 лютого Україна святкує День захисника Вітчизни, свято, яке ще з радянських часів перетворилося на всенародний чоловічий день.
В цей день обов’язково вшановують чоловіків старшого покоління, які захищали нашу Вітчизну від ворогів за років військового лихоліття. Для військовослужбовців та й усіх чоловіків загалом цей день теж є особливим. Адже він уособлює такі прекрасні людські якості, як доблесть і мужність. Це свято символізує любов і повагу українців до своїх захисників і визволителів, до тих, хто сьогодні стоять на варті незалежності держави.
Дітлахи цього дня готують подарунки для своїх родичів чоловічої статі. Їм безумовно, охоче допомагають матусі, сестри. Дорослі ж улаштовують народні гуляння, відвідують виставки, концерти, беруть участь у святкових конкурсах тощо.
Звичаї, традиції українського народу. Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.
Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.
Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.
23 лютого Україна святкує День захисника Вітчизни, свято, яке ще з радянських часів перетворилося на всенародний чоловічий день.
В цей день обов’язково вшановують чоловіків старшого покоління, які захищали нашу Вітчизну від ворогів за років військового лихоліття. Для військовослужбовців та й усіх чоловіків загалом цей день теж є особливим. Адже він уособлює такі прекрасні людські якості, як доблесть і мужність. Це свято символізує любов і повагу українців до своїх захисників і визволителів, до тих, хто сьогодні стоять на варті незалежності держави.
Дітлахи цього дня готують подарунки для своїх родичів чоловічої статі. Їм безумовно, охоче допомагають матусі, сестри. Дорослі ж улаштовують народні гуляння, відвідують виставки, концерти, беруть участь у святкових конкурсах тощо.
Звичаї, традиції українського народу. Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.
Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.
Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.