Трагедія «Прометей закутий» давньогрецького драматурга Есхіла, життя якого припало на межу VI-V століть до нашої ери, і якого сучасники називали «батьком грецької трагедії» — один з найвідоміших творів митця.
Як і інші літератори Стародавньої Греції, у своїх творах Есхіл використовував міфічні сюжети. Це пояснюється тим, що у житті стародавніх греків міфи відігравали дуже важливу роль. У давньогрецьких міфах були зосереджені поняття про такі складні речі, як справедливість і зло, доля і людина, життя і смерть, в них були втілені нездійснені мрії людей, їх прагнення, сподівання, їх уявлення про навколишній світ, його походження, існування і майбутнє.
Прометей був одним з найбільш улюблених образів давньогрецьких митців. Міф про цього титана відображував історію розвитку людства в уявленні представників античних часів. За сюжетом цього міфу люди не могли ні говорити, ні думати, вони були кволі і не розуміли того, що бачили навколо. Прометей став першим, хто зглянувся на людство і почав допомагати людям.
Нудьгуючи, інші боги теж допомагали людям, але вимагали за це пожертвувань і пошани. Саме завдяки Прометею люди отримали можливість їсти м’ясо. Він заколов жертовного бика, поділив його тушу на дві однакові частини. Потім одну купу він доповнив кістками і прикрив гарним жиром, а м’ясо склав у іншу купу і накрив її брудною шкурою. Зробивши це, Прометей запропонував Зевсу обрати, яку купу боги будуть залишати собі, а яку будуть віддавати людям. Звичайно ж, Зевс вибрав більшу купу з кістками, а людям дісталося гарне м’ясо.
Ображений на обман Прометея, Зевс відмовився пускати того на Олімп, а людям не віддав вогонь. Тоді за до хитрощів Прометей викрав вогонь і приніс його людям. За це його прикували до скелі на краю землі. Щодня до цієї скелі прилітав орел і викльовував у Прометея печінку, а та за ніч знову відростала. Лише після багатьох століть Гераклу вдалося вбити орла і звільнити Прометея від страшних мук, на які він був приречений за до людям.
Образ Прометея в трагедії Есхіла торкається важливої етичної проблеми, яка хвилювала драматурга усе життя — це власна відповідальність людини за рішення, що приймаються нею. Прометей був богом, тому міг передбачати і знав заздалегідь про ті страждання, які випадуть на нього через до людям, але не змінив свого рішення.
Тому образ Прометея — це образ людини, яка має сміливість брати на себе відповідальність за свої вчинки і рішення, яка не зраджує своєї долі. Як і герой трагедії «Прометей прикутий», її автор вірив у можливості людини, її велич і велике майбутнє.
Недавно тоже было такое
Тема: бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі.
Ідея: возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя.
Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі.
Жанр: лірична сповідь.
Епітети: «ясна хвилина, «ясні зорі”», «спів дзвінкий», «хвилі прозорі», «море хибне», «щастя таємне»;
метафори: «вітер розносив луну», «поминути співом», «упасти на хвилі», «лунами мрії»;
Повтори: «ясніші… яснії», «гучніше… гучне», «мої…», «моє…»; Порівняння: «Ясніші, ніж зорі яснії»; «Гучніші, ніж море гучне»
Так пойдёт?
Объяснение:
Трагедія «Прометей закутий» давньогрецького драматурга Есхіла, життя якого припало на межу VI-V століть до нашої ери, і якого сучасники називали «батьком грецької трагедії» — один з найвідоміших творів митця.
Як і інші літератори Стародавньої Греції, у своїх творах Есхіл використовував міфічні сюжети. Це пояснюється тим, що у житті стародавніх греків міфи відігравали дуже важливу роль. У давньогрецьких міфах були зосереджені поняття про такі складні речі, як справедливість і зло, доля і людина, життя і смерть, в них були втілені нездійснені мрії людей, їх прагнення, сподівання, їх уявлення про навколишній світ, його походження, існування і майбутнє.
Прометей був одним з найбільш улюблених образів давньогрецьких митців. Міф про цього титана відображував історію розвитку людства в уявленні представників античних часів. За сюжетом цього міфу люди не могли ні говорити, ні думати, вони були кволі і не розуміли того, що бачили навколо. Прометей став першим, хто зглянувся на людство і почав допомагати людям.
Нудьгуючи, інші боги теж допомагали людям, але вимагали за це пожертвувань і пошани. Саме завдяки Прометею люди отримали можливість їсти м’ясо. Він заколов жертовного бика, поділив його тушу на дві однакові частини. Потім одну купу він доповнив кістками і прикрив гарним жиром, а м’ясо склав у іншу купу і накрив її брудною шкурою. Зробивши це, Прометей запропонував Зевсу обрати, яку купу боги будуть залишати собі, а яку будуть віддавати людям. Звичайно ж, Зевс вибрав більшу купу з кістками, а людям дісталося гарне м’ясо.
Ображений на обман Прометея, Зевс відмовився пускати того на Олімп, а людям не віддав вогонь. Тоді за до хитрощів Прометей викрав вогонь і приніс його людям. За це його прикували до скелі на краю землі. Щодня до цієї скелі прилітав орел і викльовував у Прометея печінку, а та за ніч знову відростала. Лише після багатьох століть Гераклу вдалося вбити орла і звільнити Прометея від страшних мук, на які він був приречений за до людям.
Образ Прометея в трагедії Есхіла торкається важливої етичної проблеми, яка хвилювала драматурга усе життя — це власна відповідальність людини за рішення, що приймаються нею. Прометей був богом, тому міг передбачати і знав заздалегідь про ті страждання, які випадуть на нього через до людям, але не змінив свого рішення.
Тому образ Прометея — це образ людини, яка має сміливість брати на себе відповідальність за свої вчинки і рішення, яка не зраджує своєї долі. Як і герой трагедії «Прометей прикутий», її автор вірив у можливості людини, її велич і велике майбутнє.