На сьогодняшній день дуже багато людей спішать кудись не розуміючи того, що в цій спішці вони втрачаюють саме найдорожче і перестають помічати те, заради чого дійсно варто жити на цьому світі. Мало хто з нас останнім часом дійсно задумувався і звертав увагу на те, яка красива погода, який насправді мелодійний ранковий спів пташок і так далі.Люди так стараються встигнути все що забувають про те, що деколи потрібно просто зупинитись на хвилинку, відкласти усі свої невідкладні справи і просто видихнути. Видихнути і озирнутися можливо в цій спішці за чимось високим вони втратили щось дороге. Насолоджуватися моментами на нинішній день стає все ваще. Чим старше ти стаєш, тим все складніше відчувати ці пориви щастя і задоволення від таких простих речей які нам піднімали настрій і робили щасливими в дитинстві.
Як мало часу сьогодні через своі невідкладні справи люди приділяють своїм батькам, бабусям і дідусям. Ці старі люди просто страждають від самотності і почувають себе надзвичайно самотніми.
Отже, нехай всі невідкладні справи почекають, адже в світі є так багато цікавих і дійсно важливих речей які як ніколи потребують вашої уваги і часу. Насолоджуйтеся цими короткими переривами між спішкою за невідкладною роботою і живіть на повну.
Зі слів великої і знаменитої української песьменниці Ліни Костенко: “Нехай підождуть невідкладні справи. Я надивлюсь на сонце і на трави. Наговорюся з добрими людьми…”, можна зрозуміти що наш час вартий більшого.Загалом, людям вартує більше вільного часу приділяти таким простим речам як відкрита розмова з своїми рідними та близькими, адже нажаль вони не вічні, такоє варто як омога більше насолоджуватися яскравими і миловидними багатствами природи, адже вона того дійсно варта.
Збірка «Зів’яле листя», що побачила світ у 1896 р., пройнята захопленням красою жінки й високим, трагічним почуттям кохання. Це — провідні мотиви книжки. Їїжанр, за визначенням самого автора, — «лірична драма». «Зів’яле листя» — не збірка розрізнених віршів, а цілісний твір із наскрізним любовним сюжетом. Композиційно складається з трьох «жмутків» (уже в такий б продовжується символіка назви), кожний з яких складається з двадцяти поезій. Перший «жмуток» був написаний раніше й уміщений ще в збірці «З вершин і низин», тепер до нього додалися два нові. В основі ліричного сюжету — болісні переживання юнака, викликані нерозділеним коханням. Три «жмутки» віршів (мов три дії драми) розкривають три душевні стани героя. 1. Перший «жмуток»- — палке кохання без надії на взаємність. Героя мучить самотність і сум. Світло приходить на зміну темряві в його душі й навпаки. І все ж крізь хмари відчаю пробивається промінчик сподівання на’ щастя. 2. Другий «жмуток» найбільш оптимістичний, кохання в душі героя спалахує з новою силою, дарує віру, радість життя, але… ненадовго. 3. Третій -«жмуток» — розв’язка драми: кохана стає дружиною іншого, щира любов зневажена, надії на щастя остаточно втрачені. Герой більше не знає, для чого жити. Дійшовши до краііньої межі відчаю, він накладає на себе руки. Так ще раз повторюється доля молодого Вертера — героя відомого роману Й. В. Ґете, що про нього згадує автор у передмові.
Нехай підождуть невідкладні справи!
На сьогодняшній день дуже багато людей спішать кудись не розуміючи того, що в цій спішці вони втрачаюють саме найдорожче і перестають помічати те, заради чого дійсно варто жити на цьому світі. Мало хто з нас останнім часом дійсно задумувався і звертав увагу на те, яка красива погода, який насправді мелодійний ранковий спів пташок і так далі.Люди так стараються встигнути все що забувають про те, що деколи потрібно просто зупинитись на хвилинку, відкласти усі свої невідкладні справи і просто видихнути. Видихнути і озирнутися можливо в цій спішці за чимось високим вони втратили щось дороге. Насолоджуватися моментами на нинішній день стає все ваще. Чим старше ти стаєш, тим все складніше відчувати ці пориви щастя і задоволення від таких простих речей які нам піднімали настрій і робили щасливими в дитинстві.
Як мало часу сьогодні через своі невідкладні справи люди приділяють своїм батькам, бабусям і дідусям. Ці старі люди просто страждають від самотності і почувають себе надзвичайно самотніми.
Отже, нехай всі невідкладні справи почекають, адже в світі є так багато цікавих і дійсно важливих речей які як ніколи потребують вашої уваги і часу. Насолоджуйтеся цими короткими переривами між спішкою за невідкладною роботою і живіть на повну.
Зі слів великої і знаменитої української песьменниці Ліни Костенко: “Нехай підождуть невідкладні справи. Я надивлюсь на сонце і на трави. Наговорюся з добрими людьми…”, можна зрозуміти що наш час вартий більшого.Загалом, людям вартує більше вільного часу приділяти таким простим речам як відкрита розмова з своїми рідними та близькими, адже нажаль вони не вічні, такоє варто як омога більше насолоджуватися яскравими і миловидними багатствами природи, адже вона того дійсно варта.