Найти спільну мову між собою. І мабуть не бути такими жадібними. Жадібність і завидки з'їдають людину повністю. На їхньому місті, я би жила окремо від батьків,коли навіть така склалася ситуація би, я зрозуміла становище і входила би в нього.А не надокір робила ситуацію ще більш пекельною.Треба входити в становище кожної людини і розуміти її, тоді ти зрозумієш як її ,і віїдеш в іі стан.Для цього нам і дана повість, для того щоб ми зрозуміли це на собі,і знали в майбутньому, як нам бути з певними обставинами життя.
Скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. Вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.У журбі люди співали завжди. Мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. Кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. Дівчата та парубки - від розчарування та самотності.Коли не можливо сказати, залишається тільки співати. З піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. Вона ніби заколисує журбу. Бо розумієш, що ти не один. Автор пісні пережив таке, що і ти.Важко було б пережити самотність і печаль без пісні. Взял с интернета
Взял с интернета