Як Енгельс говорив: «Праця зробила з мавпи людину». Що являє собою людина без праці, без якогось ремесла? Що має у своєму житті?
Праця штовхає людину до саморозвитку та самовдосконалення. В скрутну хвилину праця стає нашим союзником та допомагає побороти миті пригнічення. Коли нас притискають за горло біль та смуток, праця стає нашим порятунком, нашою домівкою, де ми можемо сховатися та побути наодинці зі своїми проблемами.
Праця – це те, що нас годує, це наша впевненість у завтрашньому дні, це наш пліт, що
тримає на воді та не дає піти вниз, під воду, у безлад та неспокій. Людина працює задля забезпечення собі та своїм нащадкам гарного життя. Адже, озерніться довкола, все, що ми бачимо кожного дня: будинки, фабрики, автомобілі й так далі; все, що нас оточує – справа рук людини, невтомна праця, безсонні ночі.
Завжди шанувалася людина, яка любить працю та підбадьорює інших стати до ремесла. Не обов’язково мати високу посаду, щоб межи людьми мати добру славу, хоча й у наш час таких людей скоріш ненавидять, ніж навпаки, а обов’язково треба працювати на повну силу, аби мати на наступний
день чогось на обід. Нехай у наш час не дуже сильно і звертають увагу на те, хто ти: хлібороб чи вугільник, комбайнер чи простий пастух, але той, хто вкладає у свою справу життя, той ніколи не втратить людського доброго слова та пошани.
Ледачі та нероби завжди скаржаться на життя, на те, що працювати за копійки не варто, але самі й не стараються знайти собі іншу, роботу, за яку платили б більше. Мало того, ще й інших підмовляють, створюючи серед чесних та працьовитих людей хаос.
«Світ який — мереживо казкове!..» Від неї віє юнацьким максималізмом, життєствердною енергією. Автор передає почуття ліричного героя, який відчуває потребу в коханні і добрі, тому просить у долі:
Дай мені любові,
дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе..
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам.
Юнак очікує від життя дива, приходу справжніх почуттів, про які мріяв в «юнацьких несміливих снах». Очевидно, таки прийшло до ліричного героя перше кохання. Інколи, засліплений сильним почуттям, не помічаєш недоліків милої серцю людини; але може настати час руйнування «рожевих ілюзій». І саме тоді перевіряється глибина, щирість кохання. Кохання — не лише повсякденні радощі, воно інколи несе і муки, і страждання, бо буває нерозділеним, болючим, зрадливим. Письменник, мабуть, відчув на собі, тому і з’явилися вірші «Люсі», «Ти байдужа, як мертве місто», «Є в коханні і будні, і свята…». В останній поезії поет розкриває буденні і святкові дні любові, як буває непросто молодим людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, гармонію , почуттях…
Але, що б там не було, треба чекати на єдину, велику, вірну любов — вона до неї неодмінно прийде. Втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатний відрізнити важливо го від мізерного.
Василь Симоненко закликає бути життєрадісними, любити свою батьківщину, народ, пробуджувати в людині прекрасні почуття. Власне таким і був поет, прожив лише двадцять дев’ять років, пізнав радощі кохання і був до безтями закоханий у життя!
Твір на тему: «Праця людини»
Як Енгельс говорив: «Праця зробила з мавпи людину». Що являє собою людина без праці, без якогось ремесла? Що має у своєму житті?
Праця штовхає людину до саморозвитку та самовдосконалення. В скрутну хвилину праця стає нашим союзником та допомагає побороти миті пригнічення. Коли нас притискають за горло біль та смуток, праця стає нашим порятунком, нашою домівкою, де ми можемо сховатися та побути наодинці зі своїми проблемами.
Праця – це те, що нас годує, це наша впевненість у завтрашньому дні, це наш пліт, що
тримає на воді та не дає піти вниз, під воду, у безлад та неспокій. Людина працює задля забезпечення собі та своїм нащадкам гарного життя. Адже, озерніться довкола, все, що ми бачимо кожного дня: будинки, фабрики, автомобілі й так далі; все, що нас оточує – справа рук людини, невтомна праця, безсонні ночі.
Завжди шанувалася людина, яка любить працю та підбадьорює інших стати до ремесла. Не обов’язково мати високу посаду, щоб межи людьми мати добру славу, хоча й у наш час таких людей скоріш ненавидять, ніж навпаки, а обов’язково треба працювати на повну силу, аби мати на наступний
день чогось на обід. Нехай у наш час не дуже сильно і звертають увагу на те, хто ти: хлібороб чи вугільник, комбайнер чи простий пастух, але той, хто вкладає у свою справу життя, той ніколи не втратить людського доброго слова та пошани.
Ледачі та нероби завжди скаржаться на життя, на те, що працювати за копійки не варто, але самі й не стараються знайти собі іншу, роботу, за яку платили б більше. Мало того, ще й інших підмовляють, створюючи серед чесних та працьовитих людей хаос.
«Світ який — мереживо казкове!..» Від неї віє юнацьким максималізмом, життєствердною енергією. Автор передає почуття ліричного героя, який відчуває потребу в коханні і добрі, тому просить у долі:
Дай мені любові,
дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе..
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам.
Юнак очікує від життя дива, приходу справжніх почуттів, про які мріяв в «юнацьких несміливих снах». Очевидно, таки прийшло до ліричного героя перше кохання. Інколи, засліплений сильним почуттям, не помічаєш недоліків милої серцю людини; але може настати час руйнування «рожевих ілюзій». І саме тоді перевіряється глибина, щирість кохання. Кохання — не лише повсякденні радощі, воно інколи несе і муки, і страждання, бо буває нерозділеним, болючим, зрадливим. Письменник, мабуть, відчув на собі, тому і з’явилися вірші «Люсі», «Ти байдужа, як мертве місто», «Є в коханні і будні, і свята…». В останній поезії поет розкриває буденні і святкові дні любові, як буває непросто молодим людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, гармонію , почуттях…
Але, що б там не було, треба чекати на єдину, велику, вірну любов — вона до неї неодмінно прийде. Втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатний відрізнити важливо го від мізерного.
Василь Симоненко закликає бути життєрадісними, любити свою батьківщину, народ, пробуджувати в людині прекрасні почуття. Власне таким і був поет, прожив лише двадцять дев’ять років, пізнав радощі кохання і був до безтями закоханий у життя!
Объяснение: