Вони різні за характером, але їх об'єднує
любов до краси, прагнення до гармонії,
фізичної та духовної досконалості.
Художній аналіз їхніх думок та почуттів
становить основний зміст твору. Героїні
твору — сильні, вольові, самодостатні,
горді та незалежні жінки, що прагнуть
утвердитися в чоловічому світі. Вони не
бояться лишитися незаміжніми, адже
шукають щастя насамперед у собі.
Мистецтво задовольняє їх запити.
Софія — глибока й тонка поетична натура, 3
добре розвиненим чуттям краси. Але життя
приносить їй лише горе й страждання.
Ганна, художниця, за поглядами
наймодерніша. Її мета — удосконалення
художньої майстерності в Римі, заради чого
вона ладна піти на будь-які компроміси.
Дівчина відкидає можливість щирого
кохання між чоловіком і жінкою й готова
побратися з будь-ким, хто створить для неї
умови для творчості.
Марта Головна героїня, оповідачка, крізь
сприйняття якої письменниця зображує
події. Вона суттєво відрізняється від своїх
подруг традиційними поглядами на життя.
Ці слова Ліни Костенко засвідчують велич Т. Шевченка –
Поета, Художника й Пророка, який, простуючи крізь століття й
сьогодення стає учасником і співучасником наших патріотичних
діянь. Ось уже півтора сторіччя творчість Т. Шевченка залишається
одним із провідних культуро-творчих чинників духовного життя
України. Звернення до Т. Шевченка завжди актуальні для
українського суспільства. П. Куліш зазначає, що творчість
Т. Шевченка запалила те поетичне світло, при якім стало видно по
всій Україні, куди кожен мусить простувати.
Т. Шевченко виріс у патріархальній сім’ї, де любов до Бога
була неодмінною умовою життя. Перші відомості про церкву, про
вчення Христа, про християнську мораль Т. Шевченко одержав від
дуже релігійного батька, який удома по неділях і святах часто
вголос читав Святе Письмо про життя святих. Т. Шевченко
перечитував Святе Письмо раз у раз в час скрути, у похмурі дні
недолі, він припадав до нього як до цілющого джерела мудрості і
життєдайної снаги. «Новий Завіт я читаю з благоговійним
трепетом»
1
, – писав Т. Шевченко у 1850 р.
Як свідчать дослідження
2
, Т. Шевченко з дитинства добре знав
Псалтир, учився по ньому читати. Дуже добре знав Біблію, а у роки
заслання вона була для нього майже єдиною книгою. Коли він
служив у дяка, йому часто доводилося читати молитви над
померлими, відбувати церковні богослужіння. У «Щоденнику»
Объяснение:
Вони різні за характером, але їх об'єднує
любов до краси, прагнення до гармонії,
фізичної та духовної досконалості.
Художній аналіз їхніх думок та почуттів
становить основний зміст твору. Героїні
твору — сильні, вольові, самодостатні,
горді та незалежні жінки, що прагнуть
утвердитися в чоловічому світі. Вони не
бояться лишитися незаміжніми, адже
шукають щастя насамперед у собі.
Мистецтво задовольняє їх запити.
Софія — глибока й тонка поетична натура, 3
добре розвиненим чуттям краси. Але життя
приносить їй лише горе й страждання.
Ганна, художниця, за поглядами
наймодерніша. Її мета — удосконалення
художньої майстерності в Римі, заради чого
вона ладна піти на будь-які компроміси.
Дівчина відкидає можливість щирого
кохання між чоловіком і жінкою й готова
побратися з будь-ким, хто створить для неї
умови для творчості.
Марта Головна героїня, оповідачка, крізь
сприйняття якої письменниця зображує
події. Вона суттєво відрізняється від своїх
подруг традиційними поглядами на життя.
Ці слова Ліни Костенко засвідчують велич Т. Шевченка –
Поета, Художника й Пророка, який, простуючи крізь століття й
сьогодення стає учасником і співучасником наших патріотичних
діянь. Ось уже півтора сторіччя творчість Т. Шевченка залишається
одним із провідних культуро-творчих чинників духовного життя
України. Звернення до Т. Шевченка завжди актуальні для
українського суспільства. П. Куліш зазначає, що творчість
Т. Шевченка запалила те поетичне світло, при якім стало видно по
всій Україні, куди кожен мусить простувати.
Т. Шевченко виріс у патріархальній сім’ї, де любов до Бога
була неодмінною умовою життя. Перші відомості про церкву, про
вчення Христа, про християнську мораль Т. Шевченко одержав від
дуже релігійного батька, який удома по неділях і святах часто
вголос читав Святе Письмо про життя святих. Т. Шевченко
перечитував Святе Письмо раз у раз в час скрути, у похмурі дні
недолі, він припадав до нього як до цілющого джерела мудрості і
життєдайної снаги. «Новий Завіт я читаю з благоговійним
трепетом»
1
, – писав Т. Шевченко у 1850 р.
Як свідчать дослідження
2
, Т. Шевченко з дитинства добре знав
Псалтир, учився по ньому читати. Дуже добре знав Біблію, а у роки
заслання вона була для нього майже єдиною книгою. Коли він
служив у дяка, йому часто доводилося читати молитви над
померлими, відбувати церковні богослужіння. У «Щоденнику»
Объяснение: