Не копай (не рий) іншому ями, бо сам у неї впадеш. Хто іншому (другому) яму копає, той у неї сам попадає. Хто іншим лиха бажає, сам лихо має. Не роби нікому того, що тобі не мило. Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай. Шкода нікому не мила. Що мені нині, то тобі завтра. — Нині мені, а завтра тобі. Що тобі не мило, і людям не зич. Є каяття, та нема вороття. Що посієш, те й пожнеш. Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш. Із чим прийдеш, із тим і підеш. Куди дерево підрубане, туди воно й пада. Поганий чоловік не проживе в добрі свій вік. Злодія любить — себе губить. Погана людина, погана й душа. Злий чоловік зліший вовка. Лихий чоловік у громаді, що вовк в отарі. Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде. Як Рябка годують, так Рябко й гавка. З добрим поживеш — добре й переймеш, з лихим зійдешся — й свого позбудешся. Розжалівся, як вовк над поросям: від'їв ноги та й плаче. Чорт із чортом братались, поки обидва у яму попались. Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш. Вовчу думку має. — Думає по вовчому. — Вовк, то вовче й думає. Гадина в його словах дихає. Гадину за пазухою має. Добрий пес лучший, як злий чоловік. Лихий доброго попсує. Послухавши жука завжди в гною будеш. Чим горщок накипів, тим буде смердіти. Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків Доброго добре всі вспоминають, а лихого ніколи не забувають Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся. Світ не без добрих людей, та й свинота не звелася. Хочеш собі добра, не роби нікому зла Де є добрі люде, там біди не буде. —Доброго тримайся, поганого цурайся Хто добре робить, тому зло не шкодить. — Хто за добро не дає дяки, той не варт і здохлої собаки. — Хто не робить добре людям, той і сам себе не любить. Злий спить, зле йому й сниться. Злий злого не поправить. - Злий їздець і найкращого коня з'їжджу є. - Злий чоловік гірший вовка. - Злі компанії, і доброго чоловіка зіпсують. - Злість відкриває рот, а закриває очі - Злому добра не ради, бо не подякує. - Злому чоловікові не наука ані слава, лиш біда та кара. -І тим зле і там недобре. - Краще зло терпіти, ніж його творити. На злого чоловіка і собака бреше. - Не роби нікому зла, бо помста в десять раз більша бува. Не штука злим бути, а ти будь добрим. - Однією ногою вже в гробі стоїть, а ще зло творить. - Сам мужичок, як кулачок, а зла, як у козла. Таке-то зле око: на зелений ліс зів'яне. - Хто не зазнав зла, не вміє шанувати і добра. Бережить козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усія боків. - Лихе доброго не любить. - Від собаки києм одженешся, від чорта відхрестишся, а від лихого не відчепишся. - Лиха собака з плоту не згине. Лихому чоловікові і в гостині не догодиш. Нема лісу без вовка, а села без лихого чоловіка. Не той лихий, хто кричить, а той, хто мовчить. Сердитий, бо давно битий. - Сердитась баба на діда, а він того не відав. Через те вона худа, що сердита така.3 годов назад от Диляра Рахматуллина
ТОко про макса У великому гірському селі Тухля живе сивий чоловік Захар Беркут. У тухольській громаді його дуже поважають, прислухаються до думок. Захар уміє говорити, як ніхто інший, він один може так точно й влучно висловити думки всієї громади.
Цікаво те, що маючи такі надзвичайні лідерські здібності, він не прагне влади над громадою, а лише дає цінні й розумні поради. Саме так говорить про свого батька син Захара — Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої й не жадає її».
Захар Беркут був найстаріший віком у всій тухольській громаді, адже йому вже дев'яносто літ. Він батько восьми синів, і троє з них сиділи вже разом з ним між старцями. Але не лише своїм поважним віком заслужив він таку честь — бути ватажком, він відрізняється винятковою мудрістю й практичністю розуму. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх... провідників цілого народу...»
Цікаво і те, що, незважаючи на свою старість, цей чоловік був ще досить сильний, продовжував працювати в садибі й на пасіці. Усі тухольці постійно дивувались його знанням у садівництві, а він радо допомагав і передавав свої знання кожному, хто цього хотів. «А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки... Лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут».
Шкода нікому не мила.
Що мені нині, то тобі завтра. — Нині мені, а завтра тобі.
Що тобі не мило, і людям не зич.
Є каяття, та нема вороття.
Що посієш, те й пожнеш.
Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.
Із чим прийдеш, із тим і підеш.
Куди дерево підрубане, туди воно й пада.
Поганий чоловік не проживе в добрі свій вік.
Злодія любить — себе губить.
Погана людина, погана й душа.
Злий чоловік зліший вовка.
Лихий чоловік у громаді, що вовк в отарі.
Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде.
Як Рябка годують, так Рябко й гавка.
З добрим поживеш — добре й переймеш, з лихим зійдешся — й свого позбудешся.
Розжалівся, як вовк над поросям: від'їв ноги та й плаче.
Чорт із чортом братались, поки обидва у яму попались.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Вовчу думку має. — Думає по вовчому. — Вовк, то вовче й думає.
Гадина в його словах дихає.
Гадину за пазухою має.
Добрий пес лучший, як злий чоловік.
Лихий доброго попсує. Послухавши жука завжди в гною будеш.
Чим горщок накипів, тим буде смердіти.
Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків
Доброго добре всі вспоминають, а лихого ніколи не забувають
Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся.
Світ не без добрих людей, та й свинота не звелася.
Хочеш собі добра, не роби нікому зла
Де є добрі люде, там біди не буде. —Доброго тримайся, поганого цурайся
Хто добре робить, тому зло не шкодить.
— Хто за добро не дає дяки, той не варт і здохлої собаки.
— Хто не робить добре людям, той і сам себе не любить.
Злий спить, зле йому й сниться.
Злий злого не поправить.
- Злий їздець і найкращого коня з'їжджу є.
- Злий чоловік гірший вовка.
- Злі компанії, і доброго чоловіка зіпсують.
- Злість відкриває рот, а закриває очі
- Злому добра не ради, бо не подякує.
- Злому чоловікові не наука
ані слава, лиш біда та кара. -І тим зле і там недобре.
- Краще зло терпіти, ніж його творити.
На злого чоловіка і собака бреше.
- Не роби нікому зла, бо помста
в десять раз більша бува. Не штука злим бути, а ти
будь добрим.
- Однією ногою вже в гробі стоїть, а ще зло творить.
- Сам мужичок, як кулачок, а зла, як у козла. Таке-то зле око: на зелений ліс зів'яне.
- Хто не зазнав зла, не вміє шанувати і добра. Бережить козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усія боків.
- Лихе доброго не любить.
- Від собаки києм одженешся, від чорта відхрестишся, а від лихого не відчепишся.
- Лиха собака з плоту не згине. Лихому чоловікові і в гостині не догодиш. Нема лісу без вовка, а села
без лихого чоловіка. Не той лихий, хто кричить, а той, хто мовчить. Сердитий, бо давно битий.
- Сердитась баба на діда, а він того не відав. Через те вона худа, що сердита така.3 годов назад от Диляра Рахматуллина
У великому гірському селі Тухля живе сивий чоловік Захар Беркут. У тухольській громаді його дуже поважають, прислухаються до думок. Захар уміє говорити, як ніхто інший, він один може так точно й влучно висловити думки всієї громади.
Цікаво те, що маючи такі надзвичайні лідерські здібності, він не прагне влади над громадою, а лише дає цінні й розумні поради. Саме так говорить про свого батька син Захара — Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої й не жадає її».
Захар Беркут був найстаріший віком у всій тухольській громаді, адже йому вже дев'яносто літ. Він батько восьми синів, і троє з них сиділи вже разом з ним між старцями. Але не лише своїм поважним віком заслужив він таку честь — бути ватажком, він відрізняється винятковою мудрістю й практичністю розуму. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх... провідників цілого народу...»
Цікаво і те, що, незважаючи на свою старість, цей чоловік був ще досить сильний, продовжував працювати в садибі й на пасіці. Усі тухольці постійно дивувались його знанням у садівництві, а він радо допомагав і передавав свої знання кожному, хто цього хотів. «А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки... Лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут».