Софійка не могла думати про те, що на рід Кулаківських накладене прокляття, тому що про це їй розповів сам Вадим Кулаківський, коли вона випадково побачила як він палить цигарку Після цього зізнання всі думки Софійки були зайняті лише тим, як би звільнити Вадима і його рід від прокляття. Але своїх висновків про те, що хлопець робить щось погане через прокляття у неї не було.
Цитата: – А що ти про мене знаєш, аби судити? – Хлопець картинно випустив дим. Знову затягнувся. – У мене, може, дитинство було – куди твоєму братись! І молодість – не легша!
– Це ж чому? – Помітила, що красунчик устиг її розжалобити. І що він украй вишукано струшує попіл.
– Гм… Предок лиш бабки висилає, а сам чортзна-де. Мати сто років не з'являється. Кентуюсь біля старої – до живих печінок дістала. Усе ниє, все дорікає! Що нав'язався на її голову! А мені по барабану: хай би валила на всі чотири боки, була б квартира – сам проживу. В мене, як хочеш знати, рід проклятий. Гроші ведуться, щастя – ні грама!
– Як це – проклятий? Звідки ти взяв?
– Елементарно! До сьомого коліна! Стара не признається, за що. Мовляв, зібрались якісь ханурики і прокляли. Відтоді той спився, той убився. Татів брат від наркотиків помер. Дід щез. Баба казиться, що з нашим проклятим родом зв'язалась. Тут, скажу тобі, не тільки закуриш… – Хлопець ефектно сплюнув убік.
Відповідь:
Ви впевнені, що саме так звучить завдання??
Софійка не могла думати про те, що на рід Кулаківських накладене прокляття, тому що про це їй розповів сам Вадим Кулаківський, коли вона випадково побачила як він палить цигарку Після цього зізнання всі думки Софійки були зайняті лише тим, як би звільнити Вадима і його рід від прокляття. Але своїх висновків про те, що хлопець робить щось погане через прокляття у неї не було.
Цитата: – А що ти про мене знаєш, аби судити? – Хлопець картинно випустив дим. Знову затягнувся. – У мене, може, дитинство було – куди твоєму братись! І молодість – не легша!
– Це ж чому? – Помітила, що красунчик устиг її розжалобити. І що він украй вишукано струшує попіл.
– Гм… Предок лиш бабки висилає, а сам чортзна-де. Мати сто років не з'являється. Кентуюсь біля старої – до живих печінок дістала. Усе ниє, все дорікає! Що нав'язався на її голову! А мені по барабану: хай би валила на всі чотири боки, була б квартира – сам проживу. В мене, як хочеш знати, рід проклятий. Гроші ведуться, щастя – ні грама!
– Як це – проклятий? Звідки ти взяв?
– Елементарно! До сьомого коліна! Стара не признається, за що. Мовляв, зібрались якісь ханурики і прокляли. Відтоді той спився, той убився. Татів брат від наркотиків помер. Дід щез. Баба казиться, що з нашим проклятим родом зв'язалась. Тут, скажу тобі, не тільки закуриш… – Хлопець ефектно сплюнув убік.
Пояснення:
Объяснение:
На весні розцвіли дві рослинки. Одна гарненька з блакитними цвітом, гордо піднімала личко до сонця. Друга ж звичайнісінький собі будяк.
Ось оглянулася квітка, а поряд нікого. Лиш чортополох якийсь.
- Хммм. Зав’яну ж. Взагалі сумно на одинці
- А я хто ж? - зажурився будяк.
- Ти? Навіть і не помітила тебе. Кому ти потрібен такий? Он листя навіть не зелене.
- А яке ж воно? - здивовано запитав він.
- Зелене. Але недостатньо - відвернувшись мовила квітка. Не панська справа, з такими неосвіченими патякати.
Йшов час. Почало пекти сонце, люди все частіше виходили на прогулянку. І ось біжить хлопчик. Біжить, біжить. Ледь не наступив на наших героїв.
Нахилився і поглянув на квітку. Чортополоха навіть і не помітив. Дивиться, дивиться. Запишалася вже рослинка, що так багато уваги, і вся для неї.
Бум. І зірвав.
Посміхнувся будяк, зазнався. Хоч якісь та й і є плюси, бути звичайним.