Написати твір за планом поезії Ліни Костенко Кольорові миші 1)Часи,зображені в поезіїї.2)Звинувачення Анни.3)Заздрість сусіда.4)Миші кольорові,а не сірі.5)Поведінка судді в чорній мантії.6)Вчинок кольорового кота
Чому дітям та онукам слід розповідати про життя наших предків, про давні порядки? (За твором І. Франка "Захар Беркут")
Кожна людина знає, що дуже важливо знати свою предковічну історію. Ми маємо розповідати дітям та онукам про життя наших предків, передавати традиції, намагатися не повторювати помилок минулого та прагнути щасливого майбутнього. Проте найважливіше розповідати про славетні сторінки нашої історії, які зуміють підняти патріотичний дух та породити віру у щастя нашої держави. У цьому найкраще до твір Івана Франка, у якому автор розповів про найкращі визвольні традиції наших пращурів.
Тухольці щиро люблять свою рідну землю, за неї вони готові полягти кістьми. Народ плекає кожну рослинку, вміло засіває поля, ходить в гори. І ось все змінюється - тепер тухольці мають боронитися від ворога. Автор так описує завзятий народ: "... здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло". Так сильно люблять тухольці Батьківщину, тому готові заради неї здійснити подвиг. Героїчні сторінки нашої історії повинен знати кожен, адже це формує національну свідомість та любов до рідного краю.
Визвольні традиції наших предків І. Франко у творі «Захар Беркут» блискуче втілив у художніх образах тухольців, Захара Беркута, Максима, Мирослави. Він змалював картини героїчної боротьби проти монгольської навали. Любов до батьківщини керує всіма вчинками тухольців. Захищаючи свою батьківщину, народ сповнений патріотичного піднесення, здатний на високий подвиг. Мов казковий велетень, перемагає він вдесятеро сильнішого ворога. Всі тухольці — активні учасники боротьби з монголами. Їм є що боронити: у кожного є невеликий шматок рідної і такої прекрасної землі-матері. Вони працьовиті, спільними зусиллями викували у твердій скелі вигідні стежки, провели в горах дорогу, засівали зерном поля, будували на річці загати, а тепер зупиняють ворога. Як прекрасно описує І. Франко захисників, які добирає порівняння, епітети, метафори! «Любо було глядіти на ті здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло» . Проте не може захоплення викликати ворог, що прийшов на цю землю. З огидою І. Франко описує завойовників: «Виринають перед очима чорні страшні голови з маленькими блискучими очима. Очі ті тривожно несхибно, мов закляті, глядять на тухольців» або: «Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині»
Чому дітям та онукам слід розповідати про життя наших предків, про давні порядки? (За твором І. Франка "Захар Беркут")
Кожна людина знає, що дуже важливо знати свою предковічну історію. Ми маємо розповідати дітям та онукам про життя наших предків, передавати традиції, намагатися не повторювати помилок минулого та прагнути щасливого майбутнього. Проте найважливіше розповідати про славетні сторінки нашої історії, які зуміють підняти патріотичний дух та породити віру у щастя нашої держави. У цьому найкраще до твір Івана Франка, у якому автор розповів про найкращі визвольні традиції наших пращурів.
Тухольці щиро люблять свою рідну землю, за неї вони готові полягти кістьми. Народ плекає кожну рослинку, вміло засіває поля, ходить в гори. І ось все змінюється - тепер тухольці мають боронитися від ворога. Автор так описує завзятий народ: "... здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло". Так сильно люблять тухольці Батьківщину, тому готові заради неї здійснити подвиг. Героїчні сторінки нашої історії повинен знати кожен, адже це формує національну свідомість та любов до рідного краю.
Всі тухольці — активні учасники боротьби з монголами. Їм є що боронити: у кожного є невеликий шматок рідної і такої прекрасної землі-матері. Вони працьовиті, спільними зусиллями викували у твердій скелі вигідні стежки, провели в горах дорогу, засівали зерном поля, будували на річці загати, а тепер зупиняють ворога. Як прекрасно описує І. Франко захисників, які добирає порівняння, епітети, метафори! «Любо було глядіти на ті здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло» . Проте не може захоплення викликати ворог, що прийшов на цю землю.
З огидою І. Франко описує завойовників: «Виринають перед очима чорні страшні голови з маленькими блискучими очима. Очі ті тривожно несхибно, мов закляті, глядять на тухольців» або: «Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині»