В аргумент на цю тезу можна показати творчість Ніни Бічуї, власне, у художньому середовищі Львова постать Ніни Бічуї є особливою, непересіченою.
В 1960-х роках авторитетні коллеги називали її королевою жіночої прози, а критики писали, що її твори пронизані інтелектуальною напругою і психологізмом. Серед її книжок - "Дрогобицький звіздар", "Квітень у човні", "Родовід", "Бенефіс", "Десять слів поета".
Авторка каже, що повертатися до себе сьогодні нестерпно боляче, важко, майже неможливо. Втім, для читачів Бічуї - завше радість.
Після війни, повертаючись до Львова і надихнувшись новими книжками, незважаючи на біль, вона почала писати.
Земля наша велика і щедра. її вистачить усім, хто прагне мирно жити й творити. І в ім'я миру, щастя на землі треба подолати всі непорозуміння й міжусобиці — така основна думка твору, який є актуальним і сьогодні, бо час від часу на цій квітучій привільній землі спалахують війни. І чи не час народам знову, запаливши Люльки Миру, почати будувати мирне життя на всій землі, щоб не гриміли снаряди ні на Сході, ні на Заході, щоб не уривалося ніколи людське життя? Щоб скрізь на землі був спокій, мир і злагода — запорука щастя і добробуту.
Героями не народжуються.
В аргумент на цю тезу можна показати творчість Ніни Бічуї, власне, у художньому середовищі Львова постать Ніни Бічуї є особливою, непересіченою.
В 1960-х роках авторитетні коллеги називали її королевою жіночої прози, а критики писали, що її твори пронизані інтелектуальною напругою і психологізмом. Серед її книжок - "Дрогобицький звіздар", "Квітень у човні", "Родовід", "Бенефіс", "Десять слів поета".
Авторка каже, що повертатися до себе сьогодні нестерпно боляче, важко, майже неможливо. Втім, для читачів Бічуї - завше радість.
Після війни, повертаючись до Львова і надихнувшись новими книжками, незважаючи на біль, вона почала писати.
Земля наша велика і щедра. її вистачить усім, хто прагне мирно жити й творити. І в ім'я миру, щастя на землі треба подолати всі непорозуміння й міжусобиці — така основна думка твору, який є актуальним і сьогодні, бо час від часу на цій квітучій привільній землі спалахують війни. І чи не час народам знову, запаливши Люльки Миру, почати будувати мирне життя на всій землі, щоб не гриміли снаряди ні на Сході, ні на Заході, щоб не уривалося ніколи людське життя? Щоб скрізь на землі був спокій, мир і злагода — запорука щастя і добробуту.