Стефко,Славко та Юлько гуляли разом по парку.Погода була ясна,сонячна.Потім хлопці пішли додому до Юлька бо ,з невідомої причини,почався дощ.Вдома у Юлька нікого не було,тому хлопці вирішила зняти у трьох гачімучі.Вони почали його знімати у кімнаті матері Юлька.Знімади вони його,десь приблизно, пів години.Але раптом хтось як закричить! Це була мати Юлька.Вони не почула як вона повернулася додому,і тому, не встигли нічого вдіяти,щоб не отримати покарання.Мати Юлька їх відлупцювала и подзвонила батькам Стефка і Славка.Коли бать приїхали до них,вони їх дуже сильно сварили.Але мати Славка нічого не робила.Вона тільки покликала хлопців за собою,сказала,що ті дорослі не праві,що кричать на них.Вони,злякані і засмучені пішли за матір'ю Славка.Вона сказала їм сідати до машини і хлопці сіли.Поки хлопці шли,люди з подивом дивились на них,адже вони були усі у Semen.Вони їхали і їхали,їхали і їхали.Дуже багато пройшло часу.Вже звечеріло.І раптом машина зупинилася.Мати Славка наказала їм виходить.Коли вони вийшли з машини,на тіх містах,де вони сиділи,залишилися білі плями.Коли хлопці вийшли,мати Славка швидко поїхала і дуже скоро зникла за поворотом.Хлопці переглянулись,і побачили,що стоять на порозі дід будинку.І біль їх ніхто не бачив,бо їх з'їв Amogus.
На наступний день у клас зайшла тітонька з поліції. Вона зразу ж впізнала Юлька і сказала: — Ось наш малий брехун. Скажи, хто ти насправді? — Юлько Ващук,- опустивши голову промовив хлопець. Весь 7-Б поглянув на Ващука. Ніхто не міг повірити у те, що відмінник Юлько міг таке вчинити з колишнім товаришем Беркутою. — Чому ти так поступив? - спитала Лілі у Юлька. — Я...я не знаю...я захищався...я..- говорив по-під ніс хлопець. — Ех ти! Не по-геройськи це, - з гіркотою мовив котрийсь однокласник. Юлько почувався геть поганим. А справді, як він міг так вчинити? І себе зганьбив і весь клас... "Ні, так діло не піде. Потрібно вибачитись перед Беркутою" - подумав Юлько. Зібравшись з думками, хлопець підійшов до Славка: — Гей, Беркуто! — Чого тобі? - спитав Славко. — Цей...вибач, будь ласка, я не думав, ло це вилізе і мені і тобі боком,-промовив Юлько. — Ех, забули,- з сумною усмішкою промовив Славко,- мир? — Мир.
Стефко,Славко та Юлько гуляли разом по парку.Погода була ясна,сонячна.Потім хлопці пішли додому до Юлька бо ,з невідомої причини,почався дощ.Вдома у Юлька нікого не було,тому хлопці вирішила зняти у трьох гачімучі.Вони почали його знімати у кімнаті матері Юлька.Знімади вони його,десь приблизно, пів години.Але раптом хтось як закричить! Це була мати Юлька.Вони не почула як вона повернулася додому,і тому, не встигли нічого вдіяти,щоб не отримати покарання.Мати Юлька їх відлупцювала и подзвонила батькам Стефка і Славка.Коли бать приїхали до них,вони їх дуже сильно сварили.Але мати Славка нічого не робила.Вона тільки покликала хлопців за собою,сказала,що ті дорослі не праві,що кричать на них.Вони,злякані і засмучені пішли за матір'ю Славка.Вона сказала їм сідати до машини і хлопці сіли.Поки хлопці шли,люди з подивом дивились на них,адже вони були усі у Semen.Вони їхали і їхали,їхали і їхали.Дуже багато пройшло часу.Вже звечеріло.І раптом машина зупинилася.Мати Славка наказала їм виходить.Коли вони вийшли з машини,на тіх містах,де вони сиділи,залишилися білі плями.Коли хлопці вийшли,мати Славка швидко поїхала і дуже скоро зникла за поворотом.Хлопці переглянулись,і побачили,що стоять на порозі дід будинку.І біль їх ніхто не бачив,бо їх з'їв Amogus.
Кінець!
— Ось наш малий брехун. Скажи, хто ти насправді?
— Юлько Ващук,- опустивши голову промовив хлопець.
Весь 7-Б поглянув на Ващука. Ніхто не міг повірити у те, що відмінник Юлько міг таке вчинити з колишнім товаришем Беркутою.
— Чому ти так поступив? - спитала Лілі у Юлька.
— Я...я не знаю...я захищався...я..- говорив по-під ніс хлопець.
— Ех ти! Не по-геройськи це, - з гіркотою мовив котрийсь однокласник.
Юлько почувався геть поганим. А справді, як він міг так вчинити? І себе зганьбив і весь клас...
"Ні, так діло не піде. Потрібно вибачитись перед Беркутою" - подумав Юлько.
Зібравшись з думками, хлопець підійшов до Славка:
— Гей, Беркуто!
— Чого тобі? - спитав Славко.
— Цей...вибач, будь ласка, я не думав, ло це вилізе і мені і тобі боком,-промовив Юлько.
— Ех, забули,- з сумною усмішкою промовив Славко,- мир?
— Мир.