2. Я вважаю,що Наталку Полтавку можно вважати ідеалом сучасної дівчини.Давайте дивитися?На жаль,у нас час жінки потребують набагото більше,ніж могуть робити самі.Дуже часто трапляються білоручки,які нічого не вміють робити.У творі ми бачимо,що Наталка не дивлячись на складні життеві обставини залишилася гідною.Вона,не дивлячись на те,що була багатою не цюралась ніякої работи.Тож один плюс ми вже маємо.Другий плюс,який можна додати до образу сучасної дівчини-це вірність матері.Давайте згадаемо,як Наталка чекала Петра.Але вона підкорилась матері і вирішила війти заміж за возного.Тож вона була слухняна донька.Зараз такіх дівчат да і хлопців не дуже багато.Це гарна риса-тож це такоє ще один плюс для ідеальної дівчини.Ще до ції суміші ідеальної дівчини можна додати вірніть!!Така вірна дівчина трапляється не дуже часто.Тож,ми бачимо,що риси у характері Наталки Полтавки вічні.Вони ідеальні в усі часи.Тому,ми сміло можемо назвати Наталку Полтавку ідеалом сучасної дівчини.
1. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно.
2. У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п’ять копiйок.
3. …веселi, дотепнi люди — дуже, по-моєму, потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi тiльки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, i одразу легше працювати людям, i робота спориться, коли серед людей веселий чоловiк. А коли начальник веселий i вмiє жартувати, то взагалi чудово.
4. — Виходить, я буду в тебе дикуном, — уже веселiше сказав я — Вiн, значить, герой… А я, значиться, дикун. От Кукурузо!
— Та Крузо, а не Кукурузо! Робiнзон Крузо.
— То вiн був Крузо, а ти — Кукурузо. Якраз пiдходяще для тебе iм’я. Пiсля вчорашнього…
6. Щоб я вам ото при всьому селi цiлувався на сценi з якоюсь Ганькою Гребенючкою!.. Я краще з коровою поцiлуюсь!..
7. Книшиха вважалася дуже хворою. Хвороба в неї була невигойна i дуже таємнича. Вона пошепки розповiдала про неї бабам, закочуючи пiд лоба очi i приговорюючи: “Ох, яка ж я больнонька, яка больнонька!”
Проте ця невигойна хвороба не заважала їй щодня тягати на базар важеннi кошики, а на свята випивати пляшку “денатурчику”. “Денатурчик” – так пестливо називали Книшi страшний синiй спирт-денатурат, на пляшцi якого намальовано череп з кiстками i написано: “Пити не можна. Отрута”.
2. Я вважаю,що Наталку Полтавку можно вважати ідеалом сучасної дівчини.Давайте дивитися?На жаль,у нас час жінки потребують набагото більше,ніж могуть робити самі.Дуже часто трапляються білоручки,які нічого не вміють робити.У творі ми бачимо,що Наталка не дивлячись на складні життеві обставини залишилася гідною.Вона,не дивлячись на те,що була багатою не цюралась ніякої работи.Тож один плюс ми вже маємо.Другий плюс,який можна додати до образу сучасної дівчини-це вірність матері.Давайте згадаемо,як Наталка чекала Петра.Але вона підкорилась матері і вирішила війти заміж за возного.Тож вона була слухняна донька.Зараз такіх дівчат да і хлопців не дуже багато.Це гарна риса-тож це такоє ще один плюс для ідеальної дівчини.Ще до ції суміші ідеальної дівчини можна додати вірніть!!Така вірна дівчина трапляється не дуже часто.Тож,ми бачимо,що риси у характері Наталки Полтавки вічні.Вони ідеальні в усі часи.Тому,ми сміло можемо назвати Наталку Полтавку ідеалом сучасної дівчини.
1. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно.
2. У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п’ять копiйок.
3. …веселi, дотепнi люди — дуже, по-моєму, потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi тiльки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, i одразу легше працювати людям, i робота спориться, коли серед людей веселий чоловiк. А коли начальник веселий i вмiє жартувати, то взагалi чудово.
4. — Виходить, я буду в тебе дикуном, — уже веселiше сказав я — Вiн, значить, герой… А я, значиться, дикун. От Кукурузо!
— Та Крузо, а не Кукурузо! Робiнзон Крузо.
— То вiн був Крузо, а ти — Кукурузо. Якраз пiдходяще для тебе iм’я. Пiсля вчорашнього…
5. Гарне мiсто Київ! Гарнiше вiд Пирятина, вiд Крижополя, вiд Жмеринки — вiд усiх мiст, якi я бачив. Столиця!
6. Щоб я вам ото при всьому селi цiлувався на сценi з якоюсь Ганькою Гребенючкою!.. Я краще з коровою поцiлуюсь!..
7. Книшиха вважалася дуже хворою. Хвороба в неї була невигойна i дуже таємнича. Вона пошепки розповiдала про неї бабам, закочуючи пiд лоба очi i приговорюючи: “Ох, яка ж я больнонька, яка больнонька!”
Проте ця невигойна хвороба не заважала їй щодня тягати на базар важеннi кошики, а на свята випивати пляшку “денатурчику”. “Денатурчик” – так пестливо називали Книшi страшний синiй спирт-денатурат, на пляшцi якого намальовано череп з кiстками i написано: “Пити не можна. Отрута”.