Образ романа "Сто тисяч" це протилежність його батьку Герасиму
Роман - молодий та вродливий парубок
Який не пішов в батька, роботящий, розумний, привітний,але діяльность батька дала про себе знати
Роман навіть згоджується шукати скарб з Бонавентуробєю
Цитати про Романа:
1)Роман про Копача
"наче розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах кажуть прокопав... І все він зна - тілько нічого не робе"
2)Розмова Герасима з сином Романом
Роман. А чого ж я, тату, туди поїду?
Герасим. А ось чого: там є дівчата, а вони люде багаті, то ми зашлем до них старостів, так попереду треба, щоб Пузирі побачили тебе, а ти щоб побачив дівчат. А щоб було тобі зручніще поводиться, то ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця…
Роман. Та ви ж самі хотіли, щоб я женився на Мотрі.
Герасим. Тьфу на твої речі, дурноверхий! То я жартував, щоб вона старалась у роботі.
Роман. Гарні жарти: ви жартували, а ми з Мотрею покохались.
Герасим. Чортзна-що балакаєш! Хазяйський син повинен шукать хазяйську дочку з приданим, а не наймичку.
Роман. Мотря така дівка…
Герасим. Мотря не Пузирівна, а Пузирівна не Мотря.
Роман. Та нехай вона вам сказиться, та Пузирівна, я її не знаю.
Герасим. Ой гляди! Може, чого накоїв з Мотрею? Тілько прийдеться платить, то я тебе живого облуплю. Тепер такий світ: сама в’язне, а потім плати.
Роман. Нічого я не зробив худого. І Мотря не з таких – вона дівчина чесна.
Герасим. А грошей у неї багато є?
Роман. Де ж вони у неї візьмуться? Вона і без грошей до душі мені.
Герасим. До душі, та не до кишені.”
3) Розмова Романа з Мотрею
Роман. Тю! Та я їду свиней купувать, ну, а як за одним заходом подивлюся на свиней і на Пузиревих дівчат…
Мотря (крізь сльози). Дивись, дивись, хоч нехай тобі і повилазить… (Штовха його од дверей і виходить.)
Роман (сам). Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка – сама за косарем зв’яже! Та хоч би батько цапа скакав, а я таки женюсь на Мотрі.
Роман. А ви думаєте, що у Пузирів поживитесь грішми? Якраз! Так візьмемо, як наш зять взяв у нас: обіщали п’ять тисяч, а після весілля дали дві пари волів, десяток овець, пару коней, фургона і дві корови.
Герасим. Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість.
Роман. Та ще на придачу всі гуртом попобили зятя та й вирядили.
Герасим. А нас хіба не били? Били й нас.
Копач. Цікаво. І зятя били? Я дещо чув, але мало чого люде не набрешуть. Ану, розкажи, будь ласка.
Роман. А як було? Так було: зараз сват Іван зчепився з батьком, щоб давали обіщане придане, а батько одмовили своєю поговоркою: обіцянка – цяцянка… Сват назвав батька мошенником, батько свата за бороду, а він батька; я кинувся оборонять батька, а сват Панас вчепився мені в чуба – саме отут на виску, я почав викручуваться, отак шкура з волоссям витягнулась, а я крутюсь, та до того крутився, поки добрий жмут чуба не зостався у свата Панаса в руках, а таки викрутився.
Роман. Вмішались всі родичі і півдня бились; оце наче й вгамуються, дивись: слово по слову – знов зчепились.. Отаке-то придане; нарешті, батькові два зуби вибили…
Мальчик, за душу которого боролись ангел и бес, нашел котенка. Котенок, как и все прочие создания, был посланцем Бога. Мальчик пришел с найденышем домой, но бабка и мать не захотели приютить котенка и велели отнести туда, где нашел. Мальчик по пути бросал котенка за все попадавшиеся заборы, но тот снова выпрыгивал к нему. Наконец котенок попал за забор к умирающей старушке. Старушка приласкала его и дала кусочек хлеба, что лежал у нее под подушкой, он улегся у нее в ногах. И вот тут начались чудеса. На пороге появился сын старушки с семьей.
А тем временем мальчик, подначиваемый бесом, забрался в сад старухи, чтобы полакомиться малиной. Но ему не повезло. Вышел приехавший внук умирающей бабки и дал по шее незваному гостю.
Закончился рассказ благополучно для всех. Оставшегося без котенка и малины мальчика дома побаловали клубникой с молоком и сказкой на ночь.
Котенок обрел дом и заботу.
Старушке, приютившей котенка, Бог продлил жизнь. Она взбодрилась, на радостях от приезда семьи, и стала хлопотать по хозяйству.
Добро порождает ответное добро. Счастливы те семьи, где все заботятся друг о друге. Пока мы кому-то нужны, у нас есть силы и желание жить.
Образ романа "Сто тисяч" це протилежність його батьку Герасиму
Роман - молодий та вродливий парубок
Який не пішов в батька, роботящий, розумний, привітний,але діяльность батька дала про себе знати
Роман навіть згоджується шукати скарб з Бонавентуробєю
Цитати про Романа:
1)Роман про Копача
"наче розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах кажуть прокопав... І все він зна - тілько нічого не робе"
2)Розмова Герасима з сином Романом
Роман. А чого ж я, тату, туди поїду?
Герасим. А ось чого: там є дівчата, а вони люде багаті, то ми зашлем до них старостів, так попереду треба, щоб Пузирі побачили тебе, а ти щоб побачив дівчат. А щоб було тобі зручніще поводиться, то ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця…
Роман. Та ви ж самі хотіли, щоб я женився на Мотрі.
Герасим. Тьфу на твої речі, дурноверхий! То я жартував, щоб вона старалась у роботі.
Роман. Гарні жарти: ви жартували, а ми з Мотрею покохались.
Герасим. Чортзна-що балакаєш! Хазяйський син повинен шукать хазяйську дочку з приданим, а не наймичку.
Роман. Мотря така дівка…
Герасим. Мотря не Пузирівна, а Пузирівна не Мотря.
Роман. Та нехай вона вам сказиться, та Пузирівна, я її не знаю.
Герасим. Ой гляди! Може, чого накоїв з Мотрею? Тілько прийдеться платить, то я тебе живого облуплю. Тепер такий світ: сама в’язне, а потім плати.
Роман. Нічого я не зробив худого. І Мотря не з таких – вона дівчина чесна.
Герасим. А грошей у неї багато є?
Роман. Де ж вони у неї візьмуться? Вона і без грошей до душі мені.
Герасим. До душі, та не до кишені.”
3) Розмова Романа з Мотрею
Роман. Тю! Та я їду свиней купувать, ну, а як за одним заходом подивлюся на свиней і на Пузиревих дівчат…
Мотря (крізь сльози). Дивись, дивись, хоч нехай тобі і повилазить… (Штовха його од дверей і виходить.)
Роман (сам). Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка – сама за косарем зв’яже! Та хоч би батько цапа скакав, а я таки женюсь на Мотрі.
Роман. А ви думаєте, що у Пузирів поживитесь грішми? Якраз! Так візьмемо, як наш зять взяв у нас: обіщали п’ять тисяч, а після весілля дали дві пари волів, десяток овець, пару коней, фургона і дві корови.
Герасим. Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість.
Роман. Та ще на придачу всі гуртом попобили зятя та й вирядили.
Герасим. А нас хіба не били? Били й нас.
Копач. Цікаво. І зятя били? Я дещо чув, але мало чого люде не набрешуть. Ану, розкажи, будь ласка.
Роман. А як було? Так було: зараз сват Іван зчепився з батьком, щоб давали обіщане придане, а батько одмовили своєю поговоркою: обіцянка – цяцянка… Сват назвав батька мошенником, батько свата за бороду, а він батька; я кинувся оборонять батька, а сват Панас вчепився мені в чуба – саме отут на виску, я почав викручуваться, отак шкура з волоссям витягнулась, а я крутюсь, та до того крутився, поки добрий жмут чуба не зостався у свата Панаса в руках, а таки викрутився.
Роман. Вмішались всі родичі і півдня бились; оце наче й вгамуються, дивись: слово по слову – знов зчепились.. Отаке-то придане; нарешті, батькові два зуби вибили…
Мальчик, за душу которого боролись ангел и бес, нашел котенка. Котенок, как и все прочие создания, был посланцем Бога. Мальчик пришел с найденышем домой, но бабка и мать не захотели приютить котенка и велели отнести туда, где нашел. Мальчик по пути бросал котенка за все попадавшиеся заборы, но тот снова выпрыгивал к нему. Наконец котенок попал за забор к умирающей старушке. Старушка приласкала его и дала кусочек хлеба, что лежал у нее под подушкой, он улегся у нее в ногах. И вот тут начались чудеса. На пороге появился сын старушки с семьей.
А тем временем мальчик, подначиваемый бесом, забрался в сад старухи, чтобы полакомиться малиной. Но ему не повезло. Вышел приехавший внук умирающей бабки и дал по шее незваному гостю.
Закончился рассказ благополучно для всех. Оставшегося без котенка и малины мальчика дома побаловали клубникой с молоком и сказкой на ночь.
Котенок обрел дом и заботу.
Старушке, приютившей котенка, Бог продлил жизнь. Она взбодрилась, на радостях от приезда семьи, и стала хлопотать по хозяйству.
Добро порождает ответное добро. Счастливы те семьи, где все заботятся друг о друге. Пока мы кому-то нужны, у нас есть силы и желание жить.
Объяснение:
это краткое содержание