Макеева Анастасия, 14 лет 9 класс (Конкурс рецензий)
Первый раз я прочитала это произведение в 5 летнем возрасте и, надо сказать, была разочарована. Сюжет показался мне неинтересным и предсказуемым, а главная героиня (кстати, ее нежное имя Ассоль также было каким-то неприятным для меня, как будто соль просыпали) она раздражала своей слепой верой в ожидание чуда – как мне тогда казалось, именно это и было ее главной заслугой.
Понимание «Алых парусов» пришло позднее: перечитав это произведение уже в 13 летнем возрасте, я поняла, что это не только романтическая сказка, но и философская притча. Эта книга не просто рассказывает счастливую историю любви двух людей, которым посчастливилось обрести друг друга, она говорит нам о Счастье и о Чуде(именно с большой буквы), которые можно сотворить человеческим трудом (вспомним слова Грэя о том, что свой рай он создаст собственными руками).
Пересмотрела я и свой взгляд на образ главной героини: Ассоль, живущая в чуждой ей среде, сумела остаться сама собой, несмотря на все издевки, сохранив свою летящую душу и главную мечту. Именно поэтому, а не из-за безмолвного ожидания, к ней и пришло ее Чудо, которое сотворил для нее Грэй.
Книга написана Александром Грином на одном дыхании, собственно говоря и читается она так же.«Алые паруса» – это и волшебная история и яркая, праздничная повесть. Это необыкновенно красивая книга, говорящая о прекрасных вещах: начиная с описания главной героини с неправильным, но необыкновенно милым лицом, и заканчивая перечнем экзотических грузов, которые любил возить капитан Грэй.
В центре романа стоят яркие романтические образы главных героев, которые оттеняны второстепенными персонажами
Писатель мастерски, строит композицию своего произведения, рисуя выразительные эпизоды, раскрывающие как суть происходящего, так и формирование характеров главных героев – это и сцена мести Лонгрена трактирщику Меннерсу, и встреча маленькой Ассоли с Эглем, и работа Артура Грея юнгой у капитана Гопа. И все эти краткие вставные новеллы ведут к кульминации произведения – неожиданному появлению над морем сияющих парусов, от которых сжимается сердце не только у Ассоли, но у миллионов читателей разных поколений.
Простой и лаконичный язык этой книги я бы определила как «небанальный». Автор находит необыкновенно оригинальные эпитеты и метафоры расцветить сюжет новыми красками. Чего стоит такие определения как «звонкая душа Грэя» или «счастье пушистым котенком поселилось в ее груди».
И в заключении еще одна цитата из книги: рассуждая о чудесах, капитан Грэй говорит, что их можно творить с улыбки, прощения или вовремя сказанного нужного слова». Давайте прислушаемся к этим словам, чтобы в нашей жизни стало больше праздника или, говоря языком Грина, Чуда.
Чарівна ніч перед Різдвом в однойменній повісті М. Гоголя починається з фантастичної події. Із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. Там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. Незабаром відьма набрала їх повний рукав. Чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. І тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. Навіть дорогу до шинку важко було знайти.
Досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я Солоха. Вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. Чорт слідом за Солохою через пічну трубу проникнув до хати.
Чого тільки не буває у святкову ніч! То ж і коваль Вакула мандрує з Диканьки до Петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої Оксани черевички самої цариці. Зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.
А яке ж свято обходиться без жартів і сміху! Сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. Сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до Солохи на вогник. Ніхто з Солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані Чуб - не хотіли, щоб їх там хтось бачив. То ж Солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. І такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!
Сміється читач і над пузатим Пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний б. Він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. А вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот Пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу.
У ніч перед Різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. Замість того, щоб дошкулити Вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині.
Повість М. Гоголя "Ніч перед Різдвом" входить до першої збірки письменника "Вечори на хуторі біля Диканьки". В цих повістях автор змалював милу його серцю Україну, де він народився та виріс. У них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.
Объяснение:
Макеева Анастасия, 14 лет 9 класс (Конкурс рецензий)
Первый раз я прочитала это произведение в 5 летнем возрасте и, надо сказать, была разочарована. Сюжет показался мне неинтересным и предсказуемым, а главная героиня (кстати, ее нежное имя Ассоль также было каким-то неприятным для меня, как будто соль просыпали) она раздражала своей слепой верой в ожидание чуда – как мне тогда казалось, именно это и было ее главной заслугой.
Понимание «Алых парусов» пришло позднее: перечитав это произведение уже в 13 летнем возрасте, я поняла, что это не только романтическая сказка, но и философская притча. Эта книга не просто рассказывает счастливую историю любви двух людей, которым посчастливилось обрести друг друга, она говорит нам о Счастье и о Чуде(именно с большой буквы), которые можно сотворить человеческим трудом (вспомним слова Грэя о том, что свой рай он создаст собственными руками).
Пересмотрела я и свой взгляд на образ главной героини: Ассоль, живущая в чуждой ей среде, сумела остаться сама собой, несмотря на все издевки, сохранив свою летящую душу и главную мечту. Именно поэтому, а не из-за безмолвного ожидания, к ней и пришло ее Чудо, которое сотворил для нее Грэй.
Книга написана Александром Грином на одном дыхании, собственно говоря и читается она так же.«Алые паруса» – это и волшебная история и яркая, праздничная повесть. Это необыкновенно красивая книга, говорящая о прекрасных вещах: начиная с описания главной героини с неправильным, но необыкновенно милым лицом, и заканчивая перечнем экзотических грузов, которые любил возить капитан Грэй.
В центре романа стоят яркие романтические образы главных героев, которые оттеняны второстепенными персонажами
Писатель мастерски, строит композицию своего произведения, рисуя выразительные эпизоды, раскрывающие как суть происходящего, так и формирование характеров главных героев – это и сцена мести Лонгрена трактирщику Меннерсу, и встреча маленькой Ассоли с Эглем, и работа Артура Грея юнгой у капитана Гопа. И все эти краткие вставные новеллы ведут к кульминации произведения – неожиданному появлению над морем сияющих парусов, от которых сжимается сердце не только у Ассоли, но у миллионов читателей разных поколений.
Простой и лаконичный язык этой книги я бы определила как «небанальный». Автор находит необыкновенно оригинальные эпитеты и метафоры расцветить сюжет новыми красками. Чего стоит такие определения как «звонкая душа Грэя» или «счастье пушистым котенком поселилось в ее груди».
И в заключении еще одна цитата из книги: рассуждая о чудесах, капитан Грэй говорит, что их можно творить с улыбки, прощения или вовремя сказанного нужного слова». Давайте прислушаемся к этим словам, чтобы в нашей жизни стало больше праздника или, говоря языком Грина, Чуда.
Чарівна ніч перед Різдвом в однойменній повісті М. Гоголя починається з фантастичної події. Із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. Там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. Незабаром відьма набрала їх повний рукав. Чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. І тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. Навіть дорогу до шинку важко було знайти.
Досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я Солоха. Вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. Чорт слідом за Солохою через пічну трубу проникнув до хати.
Чого тільки не буває у святкову ніч! То ж і коваль Вакула мандрує з Диканьки до Петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої Оксани черевички самої цариці. Зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.
А яке ж свято обходиться без жартів і сміху! Сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. Сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до Солохи на вогник. Ніхто з Солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані Чуб - не хотіли, щоб їх там хтось бачив. То ж Солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. І такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!
Сміється читач і над пузатим Пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний б. Він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. А вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот Пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу.
У ніч перед Різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. Замість того, щоб дошкулити Вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині.
Повість М. Гоголя "Ніч перед Різдвом" входить до першої збірки письменника "Вечори на хуторі біля Диканьки". В цих повістях автор змалював милу його серцю Україну, де він народився та виріс. У них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.