Война несет горе всем. Кровь, боль, страдание и смерть. Очень многие попадают на фронт и Климко не стал исключением. Уже в самом начале мы видим какие трудности выпадают на его жизненном пути. Но также, мы можем заметить, что мальчик очень серьезный и ответственный. Посмотрите только на момент, где он вместе со своим другом приютили у себя учительницу с грудным ребенком. Мальчик готов жертвовать собой ради этих людей, и понимая, что им придется голодать, отправляется по соль, которую на тот момент можно было менять на продовольственные товары. А когда Климко девушку от облавы вместе со старым безногим сапожником? беда сплочает и сближает людей. Даже таких маленьких и беззащитных как Климко. И ведь он добывает эту соль, возвращается домой и уже у самого дома схватывает фашистскую пулю. Разве это детство? Разве это жизнь для маленького мальчика?
Астрід Ліндгрен
Серед 35-ти всесвітньо відомих книг, створених письме-
Нницею, чи не найпопулярніші у всьому світі дві її книги: «Пеппі
Довгапанчоха» та «Пригоди Карлсона».
Народилася майбутня письменниця 14 листопада 1907р.
у шведській провінції Смоланд, у звичайній селянській родині, і
назвали її Астрід Анна Емілія Еріксон.
Славу письменниці принесла її перша книга – про невси-
дющю, на перший перший погляд – розбишаковату і ні на кого
не схожу, але водночас і схожу на багатьох її ровесників, та й
на саму письменницю.
Постає питання. Як це дівчисько з’явилося в уяві письме-
нниці? Тут можна відповісти прислів’ям: «Не було б щастя,
та нещастя до Коли маленькій Карін, донці Астрід
Лідгрен, було сім років, вона тяжко захворіла і лежала в ліжку
кілька довгих місяців... Щовечора вона просила, аби мама розпо-
відала їй якісь історії. Астрід Ліндгрен уже й не знала, про що
розповідати, й доня сказала: «А ти розкажи про Пеппі Довгапанчоху!» Ось так народилась ця історія.
А тепер – іще про народження одного з найвідоміших геро-
їв Астрід Ліндгрен: про Карлсона, що живе на даху. Відома річ:
діти страшенно не люблять довго лишатись вдома на самоті,
тому і вигадують собі усіляких друзів.
Одного разу маленька Карін знову попросила маму розказа-
ти історію вже про Карлсона. Мати розказувала донечці фан-
тастичні пригоди про Карлсона, та його маленького друга, якого
звали Малюк.
Я перекрнана, що дитина, яка прочитає якусь із цих двох
книжок то не покладе її вкуток, або викине, а навпаки покладе
на видне місце, щоб всі бачили, та також захотіли прочитати.