Марина Павле́нко (30 березня 1973, село Старичі, Яворівський район, Львівська область) — українська поетеса, письменниця, художниця, науковець, педагог. Найвідоміші твори: "Як дожити до ста", "Півтора бажання", "Домовичок із палітрою", "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських". 39 років, дитяча письменниця з Умані. Її книгами захоплюються діти та дорослі в різних куточках України. За знаком Зодіаку – Овен. Одружена, має дві доньки. Мріяла стати художницею. Старт у літературі був поетичним. Проте сьогодні її більше знають, як авторку серії книг про «Русалоньку із 7-В» та інших захопливих пригоди. Улюблена страва – чорний шоколад з горішками, улюблений колір – зелений. Домашній улюбленець – кішка Каця, яку підібрали на вулиці і яка з часом перетворилась на розкішну та розумну кицьку з пишним чорним хутром.перша поетична збіркамала називатись «Домовик із палітрою». Але «хрещений батько» і редактор збірки,письменник Дмитро Чередниченко поміняв назву на «Бузкові зошити», мотивуючи тим, що книжку дражнитимуть «Домовичком з півлітрою».
Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, "темних" інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об'єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю.
Герої Винниченка шукають відповіді на питання про смисл життя, доцільність існування людства. Письменник розглядає смерть як частину неминучої та гіркої правди життя. Думати про смерть в ім'я життя — такий зміст оповідань екзистенційної проблематики Винниченка. Наслідуючи ідеї Ніцше (поєднання соціокультурних і біологічних начал у людині), письменник пояснює вчинки героїв психологічними причинами.
З темою смерті пов'язані роздуми про швидкоплинність часу, про зв'язок з майбутнім, про час — історичний і космічний, об'єктивний і суб'єктивний. Герої оповідання "Момент" свідомо вибирають шлях, сповнений смертельних небезпек, заради життя і щастя в ньому. Тюремний Шахерезада, від імені якого ведеться розповідь, і його випадкова знайома Муся нелегально переходять кордон. Обоє знають про рівень ризику, в якийсь момент навіть упевнені, що гинуть. Та це ще не зараз. Ставлення героїв до цієї неминучої фатальності кокетливо-байдуже ("стало страшно смішно: я — мертвий"). За кілька миль від кордону можна собі дозволити "пожартувати" зі смертю: "Я — будучий мертвяк. Лежу десь в якому-небудь ярі, дикому, порожньому, наді мною небо, на виску маленька чорна ранка, а над ранкою кружка сидять такі ж самі блискучі, зеленкуваті мушки й ніби ворожать, заглядаючи у неї, туди, всередину, де оселилась смерть. І лице моє теж зеленкувате, тверде... А на скелі якійсь сидять чорні, великі, таємні ворони і ждуть чогось".
Марина Павле́нко (30 березня 1973, село Старичі, Яворівський район, Львівська область) — українська поетеса, письменниця, художниця, науковець, педагог. Найвідоміші твори: "Як дожити до ста", "Півтора бажання", "Домовичок із палітрою", "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських". 39 років, дитяча письменниця з Умані. Її книгами захоплюються діти та дорослі в різних куточках України. За знаком Зодіаку – Овен. Одружена, має дві доньки. Мріяла стати художницею. Старт у літературі був поетичним. Проте сьогодні її більше знають, як авторку серії книг про «Русалоньку із 7-В» та інших захопливих пригоди. Улюблена страва – чорний шоколад з горішками, улюблений колір – зелений. Домашній улюбленець – кішка Каця, яку підібрали на вулиці і яка з часом перетворилась на розкішну та розумну кицьку з пишним чорним хутром.перша поетична збіркамала називатись «Домовик із палітрою». Але «хрещений батько» і редактор збірки,письменник Дмитро Чередниченко поміняв назву на «Бузкові зошити», мотивуючи тим, що книжку дражнитимуть «Домовичком з півлітрою».
Объяснение:
Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, "темних" інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об'єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю.
Герої Винниченка шукають відповіді на питання про смисл життя, доцільність існування людства. Письменник розглядає смерть як частину неминучої та гіркої правди життя. Думати про смерть в ім'я життя — такий зміст оповідань екзистенційної проблематики Винниченка. Наслідуючи ідеї Ніцше (поєднання соціокультурних і біологічних начал у людині), письменник пояснює вчинки героїв психологічними причинами.
З темою смерті пов'язані роздуми про швидкоплинність часу, про зв'язок з майбутнім, про час — історичний і космічний, об'єктивний і суб'єктивний. Герої оповідання "Момент" свідомо вибирають шлях, сповнений смертельних небезпек, заради життя і щастя в ньому. Тюремний Шахерезада, від імені якого ведеться розповідь, і його випадкова знайома Муся нелегально переходять кордон. Обоє знають про рівень ризику, в якийсь момент навіть упевнені, що гинуть. Та це ще не зараз. Ставлення героїв до цієї неминучої фатальності кокетливо-байдуже ("стало страшно смішно: я — мертвий"). За кілька миль від кордону можна собі дозволити "пожартувати" зі смертю: "Я — будучий мертвяк. Лежу десь в якому-небудь ярі, дикому, порожньому, наді мною небо, на виску маленька чорна ранка, а над ранкою кружка сидять такі ж самі блискучі, зеленкуваті мушки й ніби ворожать, заглядаючи у неї, туди, всередину, де оселилась смерть. І лице моє теж зеленкувате, тверде... А на скелі якійсь сидять чорні, великі, таємні ворони і ждуть чогось".