Я лично читала Каша из топора: Старый солдат шёл на побывку. Притомился в пути, есть хочется. Дошёл до деревни, постучал в крайнюю избу:- Пустите отдохнуть дорожного человека! Дверь отворила старуха.- Заходи, служивый.- А нет ли у тебя, хозяюшка, перекусить чего? У старухи всего вдоволь, а солдата поскупилась накормить, прикинулась сиротой.- Ох, добрый человек, и сама сегодня ещё ничего не ела: нечего.- Ну, нет так нет,- солдат говорит. Тут он приметил под лавкой топор.- Коли нет ничего иного, можно сварить кашу и из топора.Хозяйка руками всплеснула:- Как так из топора кашу сварить?- А вот как, дай-ка котёл.Старуха принесла котёл, солдат вымыл топор, опустил в котёл, налил воды и поставил на огонь.Старуха на солдата глядит, глаз не сводит.Достал солдат ложку, помешивает варево. Попробовал.- Ну, как? - спрашивает старуха.- Скоро будет готова,- солдат отвечает,- жаль вот только, что посолить нечем.- Соль-то у меня есть, посоли.Солдат посолил, снова попробовал.- Хороша! Ежели бы сюда да горсточку крупы! Старуха засуетилась, принесла откуда-то мешочек крупы.- Бери, заправь как надобно. Заправил варево крупой. Варил, варил, помешивал, попробовал. Глядит старуха на солдата во все глаза, оторваться не может.- Ох, и каша хороша! - облизнулся солдат.- Как бы сюда да чуток масла - было б и вовсе объеденье.Нашлось у старухи и масло.Сдобрили кашу.- Ну, старуха, теперь подавай хлеба да принимайся за ложку: станем кашу есть!- Вот уж не думала, что из топора эдакую добрую кашу можно сварить, - дивится старуха.Поели вдвоем кашу. Старуха спрашивает:- Служивый! Когда ж топор будем есть?- Да, вишь, он не уварился,- отвечал солдат,- где-нибудь на дороге доварю да позавтракаю!Тотчас припрятал топор в ранец, распростился с хозяйкою и пошёл в иную деревню.Вот так-то солдат и каши поел и топор унёс!
— Чи у вас… до всіх мужчин… такий безполовий тон, Дарко Попович?
— Здебільша. Я — «тяжка кавалерія», Мірош.
2. У 1939 р.
3. У Чернівцях.
4. В Бухаресті.
Цитата:
— Дарко! Що за überraschung! Звідки ти тут? Що? З Бухаресту? Мамо! Мамо! Дарка приїхала з самого Бухаресту!
5. Збирати матеріали Бальзака в польській мові.
Цитата:
— Я не політик, — посміхнувся свобідно професор, — по-польськи розумієте?
Дарка з практики вже знала, що в таких випадках ніколи не треба заперечувати.
— C'est bien. Будете мені збирати матеріяли про Бальзака в польській мові. Ви хіба знаєте про те, що цього донжуана загнало кохання аж на "вашу" Україну… C'est bien… Прийдіть якогось четверга до мене до бібліотеки…
6. Касабланка.
Цитата:
А це ж романтика: вийти собі ввечір на Панську, вплестись у барвистий хоровод, почувати себе якоюсь частинкою цього напарфумованого колективу, бачити довкола себе типи різних рас, ловити звуки бодай п'яти мов і… мати ту ілюзію, що проходжуєшся вулицями Касабланки.
7. Єрусалимом.
Цитата:
З горба Чернівці в сонці видались цілі під червоними дахами.
— Як Єрусалим! — вихопилось Доткові, але він скоро, посоромившись свого захоплення, додав з трохи рубаним сміхом спортовця:
— …на сіоністичній афішці…
8. Туберкульоз.
Цитата:
Пояснення чи виправдання? Одно і друге зайве, бо Дарка від Лідки Дутки знає, що Наталка Оріховська догоряє на туберкульоз.
9. Своєму батькові.
Цитата:
Моєму батькові, Дмитрові Макогонові, присвячую.
10. Поети.
Цитата:
Дарка думає: “Яку велику помилку роблять поети, називаючи вуличну юрбу бездушною! Скільки ж замаскованих пристрастей, гону до пригод, туги за незвичайним, скільки підступу, чеснот і гріха ховається під ослоною ночі і шмінки!”.
Старый солдат шёл на побывку. Притомился в пути, есть хочется. Дошёл до деревни, постучал в крайнюю избу:- Пустите отдохнуть дорожного человека! Дверь отворила старуха.- Заходи, служивый.- А нет ли у тебя, хозяюшка, перекусить чего? У старухи всего вдоволь, а солдата поскупилась накормить, прикинулась сиротой.- Ох, добрый человек, и сама сегодня ещё ничего не ела: нечего.- Ну, нет так нет,- солдат говорит. Тут он приметил под лавкой топор.- Коли нет ничего иного, можно сварить кашу и из топора.Хозяйка руками всплеснула:- Как так из топора кашу сварить?- А вот как, дай-ка котёл.Старуха принесла котёл, солдат вымыл топор, опустил в котёл, налил воды и поставил на огонь.Старуха на солдата глядит, глаз не сводит.Достал солдат ложку, помешивает варево. Попробовал.- Ну, как? - спрашивает старуха.- Скоро будет готова,- солдат отвечает,- жаль вот только, что посолить нечем.- Соль-то у меня есть, посоли.Солдат посолил, снова попробовал.- Хороша! Ежели бы сюда да горсточку крупы! Старуха засуетилась, принесла откуда-то мешочек крупы.- Бери, заправь как надобно. Заправил варево крупой. Варил, варил, помешивал, попробовал. Глядит старуха на солдата во все глаза, оторваться не может.- Ох, и каша хороша! - облизнулся солдат.- Как бы сюда да чуток масла - было б и вовсе объеденье.Нашлось у старухи и масло.Сдобрили кашу.- Ну, старуха, теперь подавай хлеба да принимайся за ложку: станем кашу есть!- Вот уж не думала, что из топора эдакую добрую кашу можно сварить, - дивится старуха.Поели вдвоем кашу. Старуха спрашивает:- Служивый! Когда ж топор будем есть?- Да, вишь, он не уварился,- отвечал солдат,- где-нибудь на дороге доварю да позавтракаю!Тотчас припрятал топор в ранец, распростился с хозяйкою и пошёл в иную деревню.Вот так-то солдат и каши поел и топор унёс!
1. «Тяжкою кавалерією».
Цитата:— Чи у вас… до всіх мужчин… такий безполовий тон, Дарко Попович?
— Здебільша. Я — «тяжка кавалерія», Мірош.
2. У 1939 р.
3. У Чернівцях.
4. В Бухаресті.
Цитата:— Дарко! Що за überraschung! Звідки ти тут? Що? З Бухаресту? Мамо! Мамо! Дарка приїхала з самого Бухаресту!
5. Збирати матеріали Бальзака в польській мові.
Цитата:— Я не політик, — посміхнувся свобідно професор, — по-польськи розумієте?
Дарка з практики вже знала, що в таких випадках ніколи не треба заперечувати.
— C'est bien. Будете мені збирати матеріяли про Бальзака в польській мові. Ви хіба знаєте про те, що цього донжуана загнало кохання аж на "вашу" Україну… C'est bien… Прийдіть якогось четверга до мене до бібліотеки…
6. Касабланка.
Цитата:А це ж романтика: вийти собі ввечір на Панську, вплестись у барвистий хоровод, почувати себе якоюсь частинкою цього напарфумованого колективу, бачити довкола себе типи різних рас, ловити звуки бодай п'яти мов і… мати ту ілюзію, що проходжуєшся вулицями Касабланки.
7. Єрусалимом.
Цитата:З горба Чернівці в сонці видались цілі під червоними дахами.
— Як Єрусалим! — вихопилось Доткові, але він скоро, посоромившись свого захоплення, додав з трохи рубаним сміхом спортовця:
— …на сіоністичній афішці…
8. Туберкульоз.
Цитата:Пояснення чи виправдання? Одно і друге зайве, бо Дарка від Лідки Дутки знає, що Наталка Оріховська догоряє на туберкульоз.
9. Своєму батькові.
Цитата:Моєму батькові, Дмитрові Макогонові, присвячую.
10. Поети.
Цитата:Дарка думає: “Яку велику помилку роблять поети, називаючи вуличну юрбу бездушною! Скільки ж замаскованих пристрастей, гону до пригод, туги за незвичайним, скільки підступу, чеснот і гріха ховається під ослоною ночі і шмінки!”.