Напишіть розгорнутого листа одному із персонажів твору “Вітька + Галя” ( на ваш вибір). У цьому листі висловіть своє ставлення до героя ( захоплення, обурення та ін...) і порадьте, як легше було б йому виходити із складних чи незручних життєвих ситуацій.

Поэзия Василя Симоненко - настоящий гимн Родине - Украине, гимн неутомимым рукам матери, гимн очарования любви. Поэт словно находится в другом, только ему известном мире, где вместе идут «и будни и праздники» любви, где «сквозь века» слышится голос великого Кобзаря, где ласковой улыбкой улыбается ему мать. Но одновременно этот мир знаком каждому из нас, поэтому такими близкими становятся стихи В. Симоненко. Имея горячее сердце и искреннюю душу, хочется занять все накругы, поделиться своей радостью, своим счастьем. И именно это слышится мне в стихах В. Симоненко, посвященные любви: ... Буду ждать каждого часа В далеком или близком края Одну тебя, тебя единую Маленькую милую девушку мою («Я не умру от отчаяния и муки ...») Так, для любви расстояние не имеет значения. Главное, чтобы пришла любимая, а все остальное - неважно. Нельзя забыть эти строки, потому что они открывают красоту человеческой души, искренность человеческих отношений. Любовь для Симоненко - это чудо, которое подвластно только двум, и потому говорит автор: Пусть досада или гнев теплится Пусть до слез я тебя Озлю Ты для меня не только мечта, Я живой тебя люблю. («Тишина и гром») Любовь, делают мир лучше, ведь когда ты влюблен, то и облачный день кажется солнечным, улыбается все вокруг, встречаешь повсюду лишь кротких людей. Возникающие из глубины души волшебные чувства, изменяя отношение к окружающему, изменяя мир, который всегда благословляет и «солнце, встает, и сердце, что любит. Но любовь - это не только всегдашнее счастье. Бывает в жизни все бывает и в любви все: Есть в любви и будни, и праздники, Есть в нем и радость, и сожаление, ибо нельзя жизни спрятать По розовых иллюзий вуаль («Есть в любви и будни, и праздники») Но нельзя убить живые чувства, и ничто в мире не может уничтожить любовь, «мелочные облачка образы» никогда не закроют солнца от влюбленных. Пишет Василий Симоненко: ? Все равно я люблю твои глаза И волосы у тебя печально («Тишина и гром») И я верю, что так оно и есть, потому невозможно не верить этим искренним словам, которые, кажется, доносятся из самой глубины души, заставляя всех переживать такие же чувства, которые испытывает и сам лирический герой, за фигурой которого я вижу автора. И звучат знакомые слова, волнующие до боли: Нет, я бы не стал тебя огнем жечь, С тобой расквитался без сожаления: Я бы пожелал тебе кого так любить, как я тебя люблю («Если бы тебе желал я слез и муки ...») Но любовь для Василия Симоненко - это не только чувства к любимой. Любовь всеобьемна, она вмещает в себя также и любовь к матери, и любовь к родной земле, ибо она, «как солнце, мира открывает безграничную величие человеческой красоты. Как просто и одновременно сзакрутилдетективную рассказывает В. Симоненко о своей матери: Я такую тебя всегда вижу, Образ в сердце такой несу - Материнская любовь горячую И души красоту («Матери») Мама всегда охранять покой своего сына: и в годы детства, и во взрослом возрасте, ведь сын или дочь навсегда останутся для матери маленькими детишками. И хотя «черные шелковые косы припорошила уже седина», хотя «легкие морщины лица покрыли», но они только к лицу матерям, подчеркивая их замечательную красоту. А сколько любви слышится в строках о родную Украину, сколько радости от того, что она сумела отстоять свою свободу! Каждую секунду поэт и мысленно, и в действиях вместе со своей Родиной, даже Когда сквозь отчаяние випнуться надежды И загудят на ветру степном, Я тогда с твоим именем радуюсь И скучаю именем твоим («Украине») Но настоящий шедевр поэзии В. Симоненко - стихотворение «Лебеди материнства». Это стихотворение о сказке из «материнской доброй лаской» в глазах, о матери, которая нежно баюкает своего сына, говоря: Можешь, выбирать друзей и жену, Выбрать нельзя только Родину. Можно выбрать друга и по духу брата, Но нельзя Родине выбирать. Так, Родина действительно единственная в мире, как и мать. Именно им, по моему мнению, любящим и любимым, и посвящает Василий Симоненко свои стихи. Мне кажется, что и к матери, и к Родине, и, конечно, к любимой, можно отнести его слова: Я бы пожелал тебе кого так любить, как я тебя люблю.

Відповідь:

Хочу відмітити, що питання складені так, що неможливо їх чітко пов"язати з якоюсь  конкретною ситуацією у творі...   Якщо вся відповідь не поміститься - решту в коментарі

1. Що привиділось Сашкові і Софійці? Не зрозуміло коли саме привиділося, але  думаю, що мова йде про той епізод, коли  вони разом забралися в квартиру поверхом нижче Софійчино ігали за бешкетом привидів. Цитата:  Здійнявся гармидер, писк і ґвалт. Час від часу влітали якісь блідо-синюваті люди! Стрибали, танцювали, трощили меблі, обривали картини…  Часом здавалося, що привиди от-от викриють їх із Сашком.  

2.Яка розмова відбулася між Яковом Гордійовичем і Лизаветою Львівною? Яків Гордійович звинуватив дружину у марнотратстві за те що вона запропонувала купити синові ласощів.  Цитата: Ліпше вгамуйте свій апетит. Погляньте, які часи! Усі бідують, війна, сирітські притулки по вінця заповнені! Кажіть і, що нам спокійно, що маємо повні засіки. А ви нарікаєте! Все, годі! У мене справи! А ви йдіть додому, порайте господарство й лягайте спати: і вечеряти не схочеться, і гасу не будете палити

3. Що побачила Софійка у кімнаті після того, як Яків Гордійович пішов з дому?  Софійка побачила як Лизавета одразу покинула шиття і швидко заходилася варити їсти для себе і сина.  Цитата: По тому, як за Яковом зачинилися двері, жінка ще хвилину-другу посиділа за шитвом. Коли вже рипнула й хвіртка, Лизавета Львівна поспішила до плити і заходилась мерщій топити. .. Швидко на припічку з'явилося кілька картоплин, цибулина, полумисок зі сметаною. Незабаром і в горщику забулькотіло.

4. Яка підозра виникла у Сашка? Сашко запідозрив, що саме Вадим поцупив Софійчині коралі

5. Які прокляття діяли на сім`ю Кулаківських?  Як сказав Вадим"В мене, як хочеш знати, рід проклятий. Гроші ведуться, щастя – ні грама!... Не я краду – прокляття моє краде!"

6. Яким було пророкування старця? Яке рішення приймає Софійка?  - Коли Софійка  запитала як можна зняти прокляття, то старець сказав "Перебирайся потрохи вперед, від покоління до покоління. Десь зустрінеш ту мить, коли можна спинити інший злочин, коли здатна будеш відвернути невідворотне". Софійка вирішила  все ж таки домогтися свого  і зняти прокляття.

7. Кого побачила на світлині Софійка і до якого висновку вони з Сашком дійшли?  Світлин було багато, яку саме мають на увазі в запитанні не зрозуміло. Хіба що ту, завдяки якій в минуле Софійка відправилася разом з Сашком. Тоді це була світлина Катерини. А Софійка і Сашко для порятунку Катерини в минулому  вирішили зрубати стару шовковицю.  

8. Яку розмову почула Софійка на обіді у Кулаківських? Обід у Кулаківських описаний, напевне, лише той, коли пригощали всіх бідних і немічних для порятунку Катерини. На цей обід потрапив і син Михайла Міщенка, який зізнався, що його батько взяв прізвище Білий.  

9. Чому Толик передумав продавати хату баби Олени? - Тому що дізнався про те, що у погребі на подвір"ї цієї хати вже більше 30 років переховується його дід-дезертир Василь Кулаківський.  

9. З ким познайомилась Русалонька в альтанці? з дочкою колишнього нареченого її тітоньки Сніжани-Валентина Білого. Дівчинку звали Іринка.    

10. Що дізналася Софійка про Валентина? Що він з корисливих мотивів одружився з самотньою дівчиною у якої була невеличка  кімнатка в Києві  в колишньому графському  палаці. Після народження донечки Валентин  покинув дружину з дитиною і ніяк їм  не допомагав. У Вишнополі зійшовся ще з однією жінкою, яка народила йому сина, але на цій жінці Валентин не спішив одружуватися і теж майже нічого їм не допомагав. Наявність дітей і колишніх стосунків Валентин приховував.      

11. Що трапилось із Катрусею? - вона загинула під час грози разом з нареченим і його родиною

12. Чи вдалося Софійці зарадити біді? - так. Саме Катруся найбільше заслуговувала із роду Кулаківських на порятунок від прокляття. І Софійці вдалося врятувати Катрусю, а заодно зняти прокляття.      

13. Як врятувалися Семенко і Катерина?  Спершу Сашко і Софійка  зрубали стару засохлу шовковицю, у яку влучила блискавка підчас грози. Для  більшої впевненості Софійка і Сашко прийшли в дім нареченої Катерини під видом жебраків і сказали: "Ми знаєм того старця, котрий порадив колись приготувати обід за здоров'я вашої Катерини. І принесли від нього ще одну пораду, – вказала на сінешню ляду, яка прикривала вхід до підвалу. – Пророкував, що сьогодні може статись біда, і радив пересидіти лиху годину в цій ямі".

14. Що сказав старець Софійці і Сашку? - – Те, що належить, ви зробили, – втупився невидющими очима в темряву. – Тепер життя поверне інакше. Катерина й Семен, хоча й не матимуть дітей, житимуть з батьками й бабою в тій хаті ще довго, щасливо і помруть своєю смертю. Правда, в кінці п'ятдесятих вони виїдуть зі старого будинку до нової квартири. Дім же розсиплеться від старості – блискавка в нього так і не вдарить.

Пояснення: